>


Право на укладення шлюбного договору

Як не сумно це звучить, любов минає, подружжя вирішує розлучитися і справа доходить до поділу майна. І власне тоді люди нерідко шкодують, що не уклали шлюбного контракту. Адже у випадку розлучення, якщо немає шлюбного договору, все спільно набуте подружжям майно ділиться порівну.

Натомість шлюбний контракт дає можливість розлучитися без судових тяганин та образ. А взагалі хороший шлюбний контракт захищає матеріальні інтереси обох із подружжя.

Шлюбний договір — це єдиний вид договорів, предметом якого може бути не наявне, а так зване «майбутнє майно», тобто майно, що буде придбане сторонами в майбутньому. Даний момент принциповий для розуміння шлюбного договору. Це єдина ознака, яка дозволяє безпомилково відокремити шлюбний договір від інших подружніх договорів.

Цінність шлюбного договору полягає у тому, що кожна подружня пара на власний розсуд має можливість врегулювати свої майнові відносини. Подружжя вільне у своєму виборі укладати шлюбний договір або утримуватися від цієї процедури. Зміст шлюбного договору не жорстко закріплений в СК України і може бути змінено так, як цього забажає пара. Поняття шлюбного договору не варто приймати як якесь ущемлення прав жінки або образлива поведінка для чоловіка.

Стаття 92. Право на укладення шлюбного договору
1. Шлюбний договір може бути укладено особами, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, а також подружжям.
2. На укладення шлюбного договору до реєстрації шлюбу, якщо його стороною є неповнолітня особа, потрібна письмова згода її батьків або піклувальника, засвідчена нотаріусом.
Сімейний кодекс України

Отже, шлюбний договір — це правочин (угода), що укладається між нареченими або подружжям, в якому передбачаються майнові права і обов’язки подружжя, зокрема, питання, пов’язані з правом власності на рухоме та нерухоме майно, як придбане до шлюбу, так і під час шлюбу, та майно одержане в дар чи успадковане одним з подружжя. Відповідно до ст. 92 СК України, шлюбний договір може бути укладено особами (тобто нареченими), які подали заяву про реєстрацію шлюбу (на підтвердження цього нотаріусу подається довідка з органу РАЦС з інформацією про призначення реєстрації шлюбу на відповідну дату), а також подружжям (на підтвердження чого нотаріусу подається свідоцтво про реєстрацію шлюбу). Відносно віку, з якого наречені мають право самостійно укладати шлюбний договір, то цей вік збігається зі шлюбним віком. Варто зазначити, що за заявою особи, яка досягла 16 років, за рішенням суду їй може бути надано право на шлюб, якщо буде встановлено, що це відповідає її інтересам (ст. 23 СК України). Тоді у цьому випадку на укладення шлюбного договору до реєстрації шлюбу (якщо стороною є неповнолітня особа), потрібна письмова згода її батьків або піклувальника, засвідчена нотаріусом. У разі відмови батьків чи піклувальника дати згоду на укладення шлюбного договору таке рішення може бути оскаржено до суду.

Юридичний порадник Сімейне право. Зміст

Адвокат Львів © All Rights Reserved
2009-2017

-