Припинення права на утримання

Стаття 82. Припинення права одного з подружжя на утримання

  1.  Право одного з подружжя на утримання, а також право на утримання, яке особа має після розірвання шлюбу, припиняється у разі поновлення його працездатності, а також реєстрації з ним повторного шлюбу.

Право на утримання припиняється від дня настання цих обставин.

  1.  Якщо після припинення права на утримання виконання рішення суду про стягнення аліментів буде продовжуватися, всі суми, одержані як аліменти, вважаються такими, що одержані без достатньої правової підстави, і підлягають поверненню у повному обсязі, але не більш як за три роки.

  2.  Право одного з подружжя на аліменти, які були присуджені за рішенням суду, може бути припинене за рішенням суду, якщо буде встановлено, що:

  3.  одержувач аліментів перестав потребувати матеріальної допомоги;

  4.  платник аліментів неспроможний надавати матеріальну допомогу.

  5.  Право одного з подружжя на утримання припиняється у випадках, передбачених статтями 83, 85, 87 і 89 цього Кодексу.

 

Стаття 83. Позбавлення права на утримання або обмеження його строком

  1.  Рішенням суду може бути позбавлено одного з подружжя права на утримання або обмежено його строком, якщо:
  •  подружжя перебувало в шлюбних відносинах нетривалий час;
  •  непрацездатність того з подружжя, хто потребує матеріальної допо­моги, виникла в результаті вчинення ним умисного злочину;
  •  непрацездатність або тяжка хвороба того з подружжя, хто потребує матеріальної допомоги, була прихована від другого з подружжя при реєстрації шлюбу;
  •  одержувач аліментів свідомо поставив себе у становище такого, що потребує матеріальної допомоги.
  1.  Положення цієї статті поширюються і на осіб, у яких право на аліменти виникло після розірвання шлюбу.

Стаття 85. Припинення права дружини на утримання

  1.  Право дружини на утримання, передбачене статтею 84 цього Кодексу, припиняється в разі припинення вагітності, народження дитини мертвою або якщо дитина передана на виховання іншій особі, а також у разі смерті дитини.

  2.  Право дружини на утримання припиняється, якщо за рішенням суду виключено відомості про чоловіка як батька з актового запису про народження дитини.

Стаття 89. Припинення права на утримання за домовленістю подружжя

  1. Подружжя, а також особи, шлюб між якими було розірвано, мають право укласти договір про припинення права на утримання взамін набуття права власності на житловий будинок, квартиру чи інше нерухоме майно або одержання одноразової грошової виплати.

Договір, за яким передається у власність нерухоме майно, має бути нотаріально посвідчений і підлягає державній реєстрації.

  1.  Якщо особи домовилися про припинення права на утримання у зв’язку з одержанням одноразової грошової виплати, обумовлена грошова сума має бути внесена на депозитний рахунок нотаріальної контори або приватного нотаріуса до посвідчення договору.

  2.  На майно, одержане на підставі договору про припинення права на утримання, не може бути звернене стягнення.

Сімейний кодекс України

Підстави для припинення правовідносин з утримання одного з подружжя поділені на дві групи:

  •  ті, що підтверджені відповідними документами, а тому припиня­ють право на утримання автоматично, без рішення суду;
  •  ті, наявність яких має бути встановлена судом.

До першої групи належить повне відновлення працездатності та одруження одержувача аліментів з іншою особою, на яку покладається обов’язок утримувати свого «нового» чоловіка чи дружину.

Щоб запобігти повторенню помилок, в ст. 82 СК України наголошено на тому, що право на утримання припиняється з моменту настання цих обставин.
До другої групи підстав припинення права на аліменти належать:

  •  поліпшення матеріального становища позивача, яке призвело до зникнення у нього потреби у матеріальній допомозі;
  •  погіршення матеріального становища відповідача, що позбавило його можливості надавати утримання.

Наявність кожної з цих обставин може бути предметом спору, а тому має бути доведена заінтересованою особою і встановлена судом.

У разі доведення позовної вимоги в резолютивній частині рішення суд може записати: «припинити право на утримання...» або «звільнити від обов’язку з утримання». Стягнення аліментів має припинитися з моменту набрання цим рішенням законної сили.

У ст. 82 СК України визначена правова природа коштів, які були стягнуті після припинення аліментного обов’язку. Оскільки відпала правова підстава для стягнення, одержані кошти — це уже не аліменти, це — безпідставне збагачення, тому, відповідно до ст. 1212 ЦК України, вони мають бути повернуті.

Завдяки цій нормі приховання, наприклад, факту реєстрації повторного шлюбу не дасть уже бажаного результату.

Згідно із ст. 83 СК України, особа може бути позбавлена права на утримання, якщо:

    Подружжя перебувало в шлюбних відносинах нетривалий час. В СК України не встановлено, в якому випадку шлюбні відносини вважаються нетривалими. І лише суд, виходячи з конкретних обставин справи, може визначити, чи були шлюбні відносини нетривалими. При цьому судом має братися до уваги не перебування в шлюбі за формальною ознакою, а перебування осіб саме в шлюбних відносинах. Наприклад, не правильно оцінювати шлюбні відносини осіб як нетривалі, якщо до реєстрації шлюбу, який незабаром було розірвано, вони багато років перебували у фактичних шлюбних відносинах, і навпаки, якщо подружжя протягом тривалого існування шлюбу фактично проживали однією сім’єю нетривалий час. Слід при цьому звернути увагу на те, що перебування у шлюбі й перебування у шлюбних відносинах - поняття нетотожні. Тому при вирішенні спору суд має брати до уваги тривалість реальних шлюбних стосунків між дружиною та чоловіком. Суд має оцінювати в сукупності подані докази та приймати рішення у кожному випадку окремо та орієнтуватися у середніх показниках тривалості шлюбів в Україні.

    Непрацездатність її (його) виникла в результаті вчинення нею (ним) умисного злочину. Відповідно до ст. 75 СК України внаслідок цієї ж обставини право на утримання не виникає. Дана стаття стосується ситуації, коли відповідний факт виявляється уже при наданні утримання. Кримінальна справа може розглядатися роками, допоки вирок суду набере законної сили.

     При реєстрації шлюбу вона (він) приховала свою непрацездатність або важку хворобу. На перший погляд, ця норма може видатися нелогічною, адже приховання важкої хвороби може спричинити визнання шлюбу недійсним. Але справа в тому, що, відповідно до ст. 30 СК України, приховання важкої хвороби може бути підставою для визнання шлюбу недійсним, це значить, що суд може й відмовити в позові.

Суд, розглядаючи справу, повинен з’ясувати:

  •  чи дійсно непрацездатність позивача настала до укладання шлюбу або чи дійсно позивач захворів на тяжку хворобу до укладання шлюбу;
  •  чи хвороба позивача відноситься до тяжких;
  •  чи дійсно позивач знав про свою тяжку хворобу чи непрацездатність;
  •  чи дійсно позивач приховав цю обставину від іншого з подружжя.

Якщо ж відповідач після укладання шлюбу дізнався про тяжку хворобу (інвалідність) іншого подружжя, але не ініціював питання щодо визнання шлюбу недійсним, то відсутні й підстави для його звільнення від обов’язку щодо утримання того з подружжя, хто є непрацездатним.

В законодавстві не встановлено переліку хвороб, які вважаються тяжкими. При вирішенні питання про тяжкість хвороби суд має враховувати медичні критерії (вид, форма, тривалість захворювання тощо), тому необхідним може виявитися призначення відповідної експертизи. В судовій практиці тяжкими хворобами визнаються такі хвороби, як ВІЛ-інфекція, туберкульоз тощо.

Умовою застосування коментованої норми є факт приховання тяжкої хвороби на момент реєстрації шлюбу. Суттєвим є те, що за обізнаності особи про наявність в іншої сторони тяжкої хвороби, ймовірною є й відмова від укладення шлюбу в подальшому.

Тяжка хвороба має бути прихованою саме від другого з подружжя, оскільки саме ця особа приймає остаточне рішення про реєстрацію шлюбу Не має значення, що інші особи були обізнані про хворобу, наприклад, родичі другого з подружжя.

     Той з подружжя, хто вимагає аліментів, свідомо поставив себе у скрутне матеріальне становище: подарував, наприклад, свій будинок чи інше майно або програв його в карти. Особа може опинитися у стані нужденності внаслідок участі в азартних іграх, зловживання спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами, марнотратства, порушення правил безпеки руху, праці тощо.

Положення ст. 83 СК України поширюються не лише на подружжя, а й на осіб, у яких право на аліменти виникло після розірвання шлюбу. Рішенням суду одного з колишнього подружжя може бути позбавлено права на утримання або обмежено його право строком. Наприклад, протягом одного року після розірвання шлюбу один з колишнього подружжя став інвалідом і таким, що потребує матеріальної допомоги, а другий з колишнього подружжя може таку допомогу надавати. Проте в суді відповідач заявляє, що подружжя перебувало у шлюбних відносинах нетривалий час, і на цій підставі просить суд звільнити його від обов’язку щодо утримання другої сторони. Суд може ухвалити відповідне рішення з урахуванням усіх обставин справи.

Загальні підстави припинення права одного з подружжя на утримання містяться в ст. 82 СК України.

Право дружини на утримання, передбачене ст. 84 СК України, припиняється у разі:

  •  реєстрації нею повторного шлюбу;
  •  припинення можливості чоловіка (колишнього чоловіка) надавати матеріальну допомогу;
  •  смерті одного з подружжя (колишнього подружжя);
  •  припинення вагітності;
  •  народження дитини мертвою;
  •  передачі дитини на виховання іншій особі;
  •  досягнення, дитиною відповідного (3-річного або 6-річного) віку;
  •  виключення відомостей про чоловіка як батька з актового запису про народження дитини;
  •  смерті дитини.

Внаслідок зазначених обставин припиняється також право на утримання колишньої дружини.

За законодавством подружжя може за своєю домовленістю визначати як умови виникнення, так і умови припинення взаємних аліментних зобов’язань.

Подружжя може встановити підстави припинення права на утримання в:

  •  договорі про надання утримання (ст. 78 СК України);
  •  шлюбному договорі (ст. 99 СК України);
  •  договорі про припинення права на утримання взамін набуття права власності на житловий будинок, квартиру чи інше нерухоме майно або одержання одноразової грошової виплати (ст. 89 СК України).

Особи, шлюб між якими було розірвано, мають право укласти договір про припинення права на утримання взамін набуття права власності на житловий будинок, квартиру чи інше нерухоме майно або одержання одноразової грошової виплати.

Договір про припинення права на утримання взамін набуття права власності на житловий будинок, квартиру чи інше нерухоме майно є договором відчуження, який підлягає обов’язковому нотаріальному посвідченню та державній реєстрації в порядку, встановленому чинним законодавством.

На майно, одержане на підставі договору про припинення права на утримання, не може бути звернено стягнення (ст. 89 СК України). Договір щодо сплати одноразової грошової виплати вимагає лише нотаріального посвідчення. Обумовлена грошова сума має бути внесена на депозитний рахунок нотаріальної контори до посвідчення договору Дану вимогу закріплено на забезпечення інтересів особи, яка потребує утримання, з тим, щоб позбавити її складнощів, пов’язаних з виконанням договору. При посвідченні договору про припинення права на утримання у зв’язку з одержанням одноразової грошової виплати нотаріусом перевіряється факт внесення на депозитний рахунок нотаріуса відповідної грошової суми.

На доказ внесення обумовленої сторонами суми на депозит нотаріусу для огляду подається квитанція про внесок, про що зазначається у тексті договору.

Право власності на грошові кошти виникає у набувача з моменту нотаріального посвідчення договору. Якщо договір про припинення права на утримання взамін одержання одноразової грошової виплати не був посвідчений нотаріально, право власності на грошові кошти виникає у набувача з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору дійсним (ст. 220 ЦК України).

 

Юридичний порадник Сімейне право. Зміст

Довідник: Справи про стягнення аліментів одному з подружжя