>


Режим окремого проживання подружжя

Стаття 119. Встановлення режиму окремого проживання подружжя

  1.  За заявою подружжя або позовом одного з них суд може постановити рішення про встановлення для подружжя режиму окремого проживання у разі неможливості чи небажання дружини і (або) чоловіка проживати спільно.

  2.  Режим окремого проживання припиняється у разі поновлення сімейних відносин або за рішенням суду на підставі заяви одного з подружжя.

 

Стаття 120. Правові наслідки встановлення режиму окремого проживання подружжя

Встановлення режиму окремого проживання не припиняє прав та обов’язків подружжя, які встановлені цим Кодексом і які дружина та чоловік мали до встановлення цього режиму, а також прав та обов’язків, які встановлені шлюбним договором.

У разі встановлення режиму окремого проживання:

  •  майно, набуте в майбутньому дружиною та чоловіком, не вважатиметься набутим у шлюбі;
  •  дитина, народжена дружиною після спливу десяти місяців, не вважатиметься такою, що походить від її чоловіка.

Сімейний кодекс України

За заявою подружжя або за позовом одного з подружжя суд може постановити рішення про встановлення для подружжя режиму окремого проживання у разі неможливості чи небажання дружини або чоловіка проживати спільно.

Небажання подружжя проживати спільно може зумовлюватися обставинами медичного, побутового, матеріального чи іншого характеру. Режим окремого проживання припиняється у разі поновлення сімейних відносин або за рішенням суду на підставі заяви одного з подружжя.

Встановлення режиму окремого проживання не припиняє прав і обов’язків подружжя, які встановлені СК України і які дружина та чоловік мали до встановлення цього режиму, а також прав та обов’язків, які виникли за шлюбним договором.

Правові наслідки встановлення режиму окремого проживання такі:

  • майно, набуте в майбутньому дружиною та чоловіком, не вважається набутим у шлюбі, тобто є роздільною власністю подружжя;
  • дитина, народжена дружиною після спливу 10 місяців, не вважається такою, що походить від її чоловіка.

Законом не обмежується час протягом якого може тривати режим окремого проживання.

Приводом для встановлення режиму окремого проживання можуть бути тривалі сімейні конфлікти, бажання проживати певний час роздільно, виїзд на роботу за межі місця проживання, виїзд за кордон тощо.

Право вибору строку дії такого режиму належить позивачу із врахуванням думки відповідача. Суд може встановити режим окремого проживання без обмеження строку або обмежити його певним строком.

Для припинення встановленого судом зазначеного режиму потрібна взаємна згода подружжя, що підтверджується поновленням сімейних відносин або їх припинення за заявою подружжя рішенням суду.

Закріплення в законі такого невизначеного поняття як «поновлення сімейних відносин», з яким пов’язана ціла низка важливіших наслідків, і створює складнощі. Відомо, що сторони, які мають проблеми в сім’ї, можуть багато разів намагатися поновити свої сімейні відносини. Не можна відкидати можливість набуття ними за цей час певного майна, у тому числі і нерухомого. Зрозуміло, що за таких обставин встановити режим такого майна буде вкрай важко. Неясно, з додержанням яких норм СК України має також відбуватися укладення договорів за такий час. Формально буде продовжувати діяти встановлений судом режим окремого проживання, реально — сторони можуть перебувати у поновленому шлюбі.

Якщо, наприклад, до нотаріуса звернеться особа, яка перебуває у режимі окремого проживання (при наявності копії рішення суду про встановлення такого режиму) і яка стверджує, що вона продає квартиру, яку вона набула за час існування цього режиму, в розумінні ст. 120 СК України нотаріус не повинен вимагати підтвердження і згоди другого з подружжя на вчинення такого правочину. Однак той факт, що подружжя може поновити свої сімейні відносини фактичним шляхом, створює юридичну невизначеність такого майна. Очевидно, що нотаріусу буде недостатньо встановити наявність рішення суду, яке набрало чинність, про встановлення режиму окремого проживання подружжя. Необхідно буде з’ясувати і відзначити в договорі, що дружина та чоловік фактично не поновили свої сімейні відносини.

Навіть, якщо заявник буде стверджувати, що подружжя не поновило свої відносини, нотаріус буде вимушений запросити другого з подружжя для остаточного підтвердження цього факту. Інакше можуть виникнути проблеми, пов’язані з порушенням майнових прав другого з подружжя, який може заявити, що сторони поновили свої відносини і розпорядження майном потребувало його згоди.

Режим окремого проживання має певні межі і не припиняє усіх прав та обов’язків дружини та чоловіка. Деякі правові зв’язки між сторонами все ж таки зберігаються. Відповідно до СК України режим роздільного проживання не припиняє тих прав і обов’язків подружжя, які встановлені СК України і які дружина та чоловік мали до встановлення цього режиму; встановлені шлюбним договором.

Мова йде про збереження прав та обов’язків, що встановлені законом і які сторони набули у зв’язку із своїм подружнім статусом. Це може стосуватися обов’язку щодо надання утримання (аліментів) одним з подружжя на користь другого з подружжя. Якщо такий обов’язок виник за час шлюбу, він існуватиме і після встановлення судом режиму окремого проживання. Крім того, між сторонами зберігатиметься режим спільності майна, набутого до встановлення такого режиму. Відносно цього майна будуть діяти правила, що встановлені законом для подружжя.

Виходячи із загального принципу сімейного права, сімейні відносини можуть бути врегульовані за договором між його учасниками, можна вважати за можливе укладення різних варіантів шлюбних договорів, спрямованих на «обслуговування» режиму окремого проживання подружжя. Як уявляється, це можуть бути договори, укладені як до, так і під час дії режиму окремого проживання дружини і чоловіка. Не випадково, за кордоном однією з форм шлюбних договорів є саме договори на випадок окремого проживання подружжя.

Не можна виключити можливість того, що подружжя звернеться до суду із заявою про встановлення режиму окремого проживання та одночасно до нотаріуса про посвідчення шлюбного договору, в якому будуть встановлені правила щодо правового режиму їхнього майна на цей період. В договорі сторони можуть, наприклад, вказати, що окремі речі, які вони набуватимуть за час окремого проживання, будуть складати їх спільну (сумісну або часткову) власність; спільне майно, набуте за час шлюбу та продане в період окремого проживання, буде належати одному з подружжя; передбачити інші умови договору.

З урахуванням вітчизняної практики можна передбачити, що, якщо в сім’ї виникають проблеми і сторони бажають визначити свої майнові відносини на майбутнє, вони можуть у першу чергу врегулювати їх шляхом укладення шлюбного договору. При цьому, зрозуміло, немає потреби в судовому встановленні режиму окремого проживання подружжя.

Режим окремого проживання торкається не лише майнових, а й особистих відносин подружжя. Це стосується встановлення походження дитини, народженої у період дії режиму окремого проживання подружжя. Відповідно до СК України дитина, народжена дружиною після спливу 10 місяців, не вважатиметься такою, що походить від її чоловіка.

З аналізу законодавства можна зробити і зворотний висновок: якщо дитина народиться до спливу 10 місяців від дня набрання чинності рішенням суду про встановлення режиму окремого проживання подружжя, запис про народження буде здійснено за загальними правилами, встановленими для запису народження дитини, батько і мати якої перебувають у шлюбі. В такому випадку дружина та чоловік записуються батьками дитини в книзі реєстрації актів про народження за заявою будь-кого з них.

Юридичний порадник Сімейне право. Зміст

Позовна заява про встановлення режиму окремого проживання

Зразок позовної заяви про встановлення режиму окремого проживання подружжя

Адвокат Львів © All Rights Reserved
2009-2017

-