4. Справи по спорах про спадкування

4.2. Справи про визнання заповіту недійсним

Правові норми, що підлягають застосуванню при вирішенні справ

— ст.ст. 1216—1257 Цивільного кодексу України

Судова практика

— постанова Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 р. «Про судову практику у справах про спадкування»

Підсудність

  • — позови до фізичної особи пред'являються в суд за місцем її проживання. Позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням (ст. 109 ЦПК);
    — позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини (ч. 1 ст. 114 ЦПК)

Розмір ставки  судового збору

    — із позовних заяв — 1 відсоток ціни позову, але не менше 3 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (п. «а» ч. 1 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»)

Позивач

  • — спадкоємець за законом;
    — особа, яка вважає що має право на спадщину;

Відповідач

  • — спадкоємець за заповітом

Предмет доказування

  • — наявність заповіту, складеного відповідно до вимог закону;
  • — смерть спадкодавця;
  • — недійсність заповіту (волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі)

Приблизний
перелік необхідних доказів

— заповіт;

— свідоцтво про смерть спадкодавця;

— докази того, що спадкодавець не розумів значення своїх дій або не міг ними керувати при складанні заповіту (рішення суду про визнання особи недієздатною, висновок експерта про психічний стан, для чого може бути призначено проведення посмертної психіатричної експертизи)

  • Позовна заява про визнання заповіту недійсним