Діяльність нотаріусів з оформлення договорів про утримання батьками їх дітей (аліментні договори)

Обовязок щодо утримання за чинним СК допускається визначати за згодою сторін та регламентувати у відповідному договорі в позасудовому порядку. При цьому передбачається можливість не тільки конкретизувати взаємовідносини в договорі, а й погашати аліментні обов’язки за рахунок об’єктів нерухомості тощо, що зумовлює два види аліментних договорів. Із положень СК можна виділити такі види договорів.

1. Про періодичне утримання (виплату аліментів), які своєю чергою поділяють на такі типи:
• виплата аліментів у твердій грошовій сумі;
• виплата аліментів у частці від заробітку (доходу) платника”;

Доцільно ознайомитись з Переліком видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 р. № 146 (з наступними змінами), оскільки його положення необхідно роз’яснювати особам, коли посвідчується аліментний договір і виплата аліментів встановлюється у частці від заробітку (доходу) платника.

2.Про довгострокові платежі по аліментах, тобто з виплатою аліментів за значний проміжок часу:
• про погашення заборгованості за минулий час;
• про виплату аліментів наперед за майбутніми зобов’язаннями, тобто про часткове погашення аліментного обов’язку за рахунок нерухомого майна або іншим чином;
• про повне погашення аліментного обов’язку за рахунок нерухомого майна або внесення всієї суми аліментного обов’язку.

До цього переліку можна додати змішані договори, які регламентують, наприклад, погашення заборгованості та одночасно майбутні обов’язки за аліментами. Можливим варіантом погашення аліментних обов’язків наперед є внесок у банк значної суми грошей, відсотки від якої зможуть перекрити місячні аліментні обов’язки, але це положення законодавством не передбачено і тому на практиці може застосовуватись, на погляд авторів, лише з дозволу органу опіки та піклування. В новому ЦК закладено нові категорії угод, які в наступному дозволять розширити способи надання утримання, але за сучасних умов вони застосовуватись не можуть, наприклад, договір ренти, довірчого управління, в яких вигодонабувачем може бути особа, що має право на аліменти. Отже, ця новела потребує відповідного роз’яснення щодо кожної групи суб’єктів зобов’язальних відносин.

Зокрема, лише для посвідчення договору про утримання дитини з виплатою аліментів наперед за майбутніми зобов’язаннями передбачається участь органів опіки та піклування, а для інших угод така участь не є обов’язковою. Це положення важко тлумачити, але апріорі воно зумовлено тим, що виплата аліментів наперед розрахована на припинення права на аліменти на дитину, коли платник має намір імігрувати до країни, з якою не укладено договору про надання правової допомоги. Отже, в наступному з такої особи отримати аліменти або змінити їх розмір буде важко. Однак подібні угоди можуть укладати не тільки зазначені особи, а й інші громадяни. Тому можна стверджувати, що інтереси дітей зумовлюють необхідність обов’язкової участі органу опіки та піклування при посвідченні всіх аліментних договорів.

Про участь 14-річної дитини, яка за ч. 2 ст. б СК вважається неповнолітньою, йдеться лише в ст, 190 СК, однак що така дитина має право брати участь у посвідченні не тільки угоди про припинення права на аліменти у зв’язку з набуттям права власності на нерухоме майно, а й в Інших видах аліментних договорів.

За ст. 189 СК батьки у договорі мають визначити, перш за все, розмір таких аліментів та строки їх сплати та інші суттєві умови, наприклад, наслідки невиконання одним із батьків умов договору. При цьому умови договору не можуть порушувати права дитини, встановлені СК. Такий договір укладається у письмовій формі та нотаріально посвідчується. У разі невиконання одним із батьків свого обов’язку за договором, аліменти з нього можуть стягуватися на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Тут слід також застерегти деяку юридичну некомпетентність громадян та адвокатів. Іноді на практиці юридично компетентні радники пропонують здійснити дарування квартири, яку інша сторона буцімто має сприйняти як погашення аліментного обов’язку. Така реалізована пропозиція поставить у невигідне положення зобов’язану до сплати аліментів особу, оскільки може унеможливити наступне доведення, що дарування слід розцінювати як сплату наперед аліментів. Слід нагадати, що договір дарування — це безумовна та безоплатна угода, а тому за ним не погашається аліментний обов’язок. Тому обдарований вправі вимагати сплати аліментів, отже, дарувальник у такій ситуації може лише розраховувати на порядність обдарованого, що на практиці не завжди має місце. Звідси випливає, що покриття аліментних обов’язків слід здійснювати за спеціальним договором, а не за простим договором дарування. Інша річ, коли йдеться про договір дарування з обов’язком обдарованого на користь третіх осіб (ст. 725 ЦК), оскільки такий договір дозволяє встановити обов’язки щодо особи, яка потребує матеріальної допомоги або житла.

Адвокат Львів © All Rights Reserved
2009-2017

-