Апеляційна скарга на вирок суду

Апеляційний суд м. Києва (поштовий індекс, адреса) через Дарницький суд м. Києва (поштовий індекс, адреса)

Адвоката Петренка П. П.
(свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 000 від 04.06.2001 р.,
поштовий індекс, адреса, телефон),
представника потерпілої та цивільного позивача Міщенко Л. Г. та потерпілого Сущенко В. Г. у кримінальному провадженні № 00/000/00 за обвинуваченням Гущенко О. Є. за ч. 1 ст. 115, ч. З ст. 297 КК України

 

АПЕЛЯЦІЙНА СКАРГА
на вирок суду

22.11.2012р. Дарницьким районним судом м. Києва (суддя — Діденко М. В.) Гущенко О. Є. був визнаний винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 297 КК України і йому було призначене покарання у виді позбавлення волі строком на три роки. В пред’явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 115 КК України Гущенко О. Є. за недоведеністю участі у вчиненні злочину було визнано не винуватим.

Вважаю винесений вирок незаконним та необґрунтованим за наступних підстав.

І.            Неповнота судового розгляду та невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам кримінального провадження

Органами досудового розслідування Гущенко О. Є. обвинувачувався у вчиненні злочину передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, тобто, в тому, що він, 13.04.2010 р., в період часу приблизно з 02.20 години до 02.40 години за місцем свого проживання в квартирі № 8 по вул. Щусева, 8 в м. Києві, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, під час конфлікту з Міщенком С. М., який виник на ґрунті особистих неприязних відносин, пов’язаних з їхньою нетрадиційною сексуальною орієнтацією, з метою умисного протиправного заподіяння смерті останньому, невстановленим способом умисно протиправно заподіяв смерть потерпілому, та не надаючи органам досудового розслідування можливості встановити спосіб вчинення злочину та причину смерті Міщенка С. М., не вказав точне місцезнаходження грудного відділу, тазу та внутрішніх органів померлого.

Таким чином, як зазначено в обвинуваченні, Гущенко О. Є., своїми діями, які виявилися в умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині, вчинив злочин, передбачений ч. 1 ст. 115 КК України. В ході судового розгляду, прокурор, який підтримував державне обвинувачення, змінив пред’явлене Гущенку О. Є. обвинувачення, за ч.І ст. 115 КК України на ч. З ст. 297 КК України, таким чином, фактично відмовившись від обвинувачення за вказаною статтею. Потерпілі Сущенко В. Г. та Міщенко Л. Г виявили бажання підтримувати обвинувачення у раніше пред’явленому обсязі. Однак, суд дійшов висновку, що обвинувачення, пред’явлене Гущенку О. Є. за ч.І ст. 115 КК України, судом не доведено і визнав за необхідне виправдати Гущенка О. Є. за ч.І ст. 115 КК України за недоведеністю його участі у вчиненні злочину.

З такими висновками суду погодитися не можна з наступних міркувань.

Показання Гущенка О. Є. щодо подій 13.04.2010 р. значно різняться на досудовому розслідуванні та під час судового розгляду. Так, на досудовому розслідуванні Гущенко О. Є. пояснював, що Міщенко С. М. «звівся з дивану, впав, почав битися в конвульсіях» (т. 2 а.с. 14-17). Під час судового розгляду Гущенко О. Є. пояснив, що Міщенко С. М. «підвівся, перечепився через журнальний столик, що стояв попереду і впав. Він не рухався» (т. 6 а.с. 18 зв.). Очевидно, що спочатку Гущенко О. Є. намагався представити події як епілептичний напад у Міщенка С. М., знаючи про його захворювання на епілепсію. Але з наступних показань засудженого треба зробити висновок, що молода людина в стані сп’яніння легкого ступеня без будь-яких ушкоджень (т. 5 а.с. 90-91) просто впала і померла... Невідповідність показань Гущенка О. Є. елементарній логіці наштовхує на висновок про їх неправдивість та намагання засудженого приховати повну картину події злочину й ухилитись від справедливого покарання.

У висновках судово-медичної експертизи зазначено, що у Міщенка С. М. «ушкоджень язика, щитовидного хряща і під’язикової кістки не виявлено» (т. З а.с. 185-188). Якщо б смерть Міщенка С. М. настала в зв’язку із асфіксією як наслідком епілептичного нападу, експертні дослідження виявили б ознаки перекриття дихальних шляхів померлого. Відсутність певних, але неодмінних, ознак теж є доказом.

Свідок Овсієнко О. С. в судовому засіданні показував, що, коли Міщенко С. М. та Гущенко О. Є. були у нього вдома 12.04.2010 p., Міщенко С. М. «виказував симпатію до Гущенка О., а останній не відповідав взаємністю». «Міщенко С. повідомив, що має на Гущенка О. вид», «Міщенко тискав Гущенко О. Є., що останньому було не до вподоби». «Чим більше Міщенко пив пиво, тим більше проявлялась його розпуста по відношенню до Гущенко» (т. 6 а.с. 32 зв.). Складається певне враження від відносин між Міщенком С. М. та Гущенком О. Є. перед подією злочину, а саме Міщенко С. М. бажав певних стосунків із Гущенком О. Є., який не відповідав взаємністю.

Свідок Стаднюк В. В. в судовому засіданні пояснив, що може охарактеризувати Міщенка С. М. «як конфліктного, скандального», «щодо сексу був дуже наполегливий і відсіч можливо було дати тільки через погрозу застосування фізичної сили» (т. 6 а.с. 44 зв.). Враховуючи вищенаведені свідчення можна зробити висновок про те, що Міщенко С. М. намагався вступити із Гущенком О. Є. в близькі стосунки, що не сподобалося Гущенку О. С., який і зміг подолати ці домагання лише вчинивши дії, що призвели до смерті Міщенка С. М. Побічним доказом цьому є відчленування статевого органу Міщенка С. М. Гущенком О. С., яке так і не було пояснено самим засудженим.

Таким чином, вважаю, що неповнота дослідження доказів на досудовому розслідуванні та в суді призвела до винесення судом вироку, в якому наявні висновки, що не відповідають фактичним обставинам справи.

    Неправильне застосування кримінального закону

В своєму вироку суд дійшов висновку, що дії обвинуваченого Гущенко О. Є. слід кваліфікувати за ч.І ст. 297 КК України, як наруга над тілом померлого, мотивувавши перекваліфікацію дій обвинуваченого з ч. З на ч. 1 ст. 297 КК України тим, що судом не отримано доказів того, що дії підсудного, направлені на наругу над тілом шляхом його розчленування, потягли за собою тяжкі наслідки. При цьому, суд приходить до парадоксального висновку: позбавлення потерпілих права на проведення суспільно прийнятого ритуального обряду поховання в повній мірі не є свідченням спричинення тяжких наслідків, що є кваліфікуючою ознакою ч. З ст. 297 КК України. Суд також врахував, що потерпілі в своїх показаннях не зазначали спричинення їм діями Гущенко О. Є., направленими на наругу над тілом, тяжких наслідків (а.с. вироку 10-11).

З такими висновками суду погодитися не можна з наступних міркувань.

Злочин, передбачений ч. З ст. 297 КК України, родовим об’єктом має моральні засади життя суспільства, тобто погляди, уявлення і правила, що визначають поведінку, духовні та моральні якості, необхідні людині в суспільстві. Дії Гущенка О. Є., які, як зазначає і суд у вироку, мали виважений, обдуманий, послідовний, професійний характер (т. 6 а.с.19) — з застосуванням ножа та молотка, холоднокровним сортуванням окремих частин тіла (м’язи — окремо, кістки — окремо) в поліетиленові пакети, подальшим розвезенням частин тіла по багатьох віддалених одне від одного місцях, залишення вмісту пакетів без упакування на тривалий час в природних умовах, несповіщення про смерть Міщенка С. М.. що обумовило затягування пошуків залишків тіла і унеможливило поховання всіх частин тіла Міщенка С. М. рідними. І все це не можна визначити як заподіяння тяжких наслідків охоронюваним законом суспільним цінностям та інтересам?!

Гущенко О. Є. діяв умисно: медичну допомогу не викликав, хвилюючись, що батьки виженуть його з квартири, дізнавшись про його невпорядковане особисте життя (т. 6 а.с.20 зв.), хоча наявні факти свідчать про протилежне: батьки самі надали йому окрему квартиру, щоб він мав змогу жити своїм життям. Таке виправдання ненадання допомоги Міщенку С. М. та наступні дії, направлені на намагання сховати тіло Міщенка С. М. свідчать скоріше про бажання Гущенка О. Є. приховати сліди скоєного вбивства та абсолютне нехтування моральними засадами життя суспільства. Скоївши страшний злочин, Гущенко О. Є. навіть не хвилювався. Це було підтверджене в судовому засідання його матір’ю — Гущенко Г. О. (т. 6 а.с. 21).

Мною, як представником потерпілих, в судовому засіданні неодноразово зазначалось, що дії Гущенка О. Є. спричинили тяжкі моральні страждання його матері. Тяжкий злочин, що був скоєний гр. Гущенком О. Є., змусив Міщенко Л. Г. пройти важку процедуру захоронення в закритій труні залишків тіла рідного сина і здачі зразків для експертних досліджень. Будучи глибоко релігійною людиною. Міщенко Л. Г. втратила сенс життя, залишивши надію побачити сина не тільки в цьому, але і в іншому світі у відповідності до релігійних уявлень, які вона сповідує, згідно з якими людина може сподіватись на воскресіння лише будучи захороненою в цілісному стані.

Таким чином, вважаю перекваліфікацію дій Гущенко О. Є. з ч. З на ч. 1 ст. 297 КК України неправильним застосуванням кримінального закону, яке виразилось в незастосуванні кримінального закону в частині врахування тяжких наслідків як кваліфікуючої ознаки злочину, передбаченого ч. З ст. 297 КК України.

    Істотне порушення вимог кримінального процесуального закону

Суд цивільний позов представника потерпілих Петренко О. Г. (а.с. 4 т. 6) залишив без розгляду, в зв’язку з відсутністю належним чином оформлених повноважень на його пред’явлення.

З такими висновками суду погодитися не можна з наступних міркувань.
На досудовому розслідування потерпілі Сущенко В. Г. (т. З а.с. 31) та Міщенко Л. Г. (т. З а.с. 55, 82) заявили про бажання мати представника в моїй особі. Це питання було з’ясоване в судовому засіданні та суд визнав мої повноваження як представника потерпілих. Мною, як представником потерпілої Міщенко Л. Г., у відповідності до ст. 61 КПК України до видалення суду в нарадчу кімнату для ухвалення судового рішення був поданий цивільний позов із обґрунтуванням заявлених позовних вимог. Мої повноваження також були підтвердженні заявами Міщенко Л. Г. та Сущенко В. Г., в яких вони заперечували проти клопотання прокурора про зміну обвинувачення та наполягали на підтриманні обвинувачення в повному обсязі. Ці повноваження були потерпілими та цивільним позивачем покладені на мене, що підтверджується моєю участю у провадженні як представника потерпілих та цивільного позивача.

Таким чином, вважаю, що суд безпідставно відмовив в розгляді заявленого цивільного позову, істотно порушивши вимоги кримінального процесуального законодавства, а саме, нормативні вимоги ст.ст. 56, 58, 61, 63 КПК України.

Враховуючи викладене вище та керуючись ст.ст. 407, 409 КПК України,

ПРОШУ:

Винести рішення, яким вирок Дарницького районного суду м. Києва від 22.11.2012 р. відносно Гущенка О Є., 1982 р.н. змінити, визнавши гр. Гущенка О. Є. винним у скоєнні злочинів, передбачених ч.І ст. 115, ч. З ст. 297 КК України, та задовольнити заявлений цивільний позов в повному обсязі.

Додатки:

  •  Копія вироку — 1 прим.;
  •  Копії апеляційної скарги — 3 прим.

06 грудня 2012 р.

Адвокат Петренко П. П. (підпис)