Заява про перегляд судового рішення Верховним Судом України

Верховний Суд України
(поштовий індекс, адреса)
через Вищий спеціалізований суд України
з розгляду цивільних і кримінальних справ
(поштовий індекс, адреса)

Адвоката Петренка П. П.
(свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 000 від 04.06.2001 р., поштовий індекс, адреса, телефон), Адвокатське об’єднання «Радник»,
(поштовий індекс, адреса, телефон),
захисника Юрченка Петра Юрійовича,
1972 р.н., який проживає за адресою: (поштовий індекс, адреса, телефон) кримінальне провадження № 000/000/000

ЗАЯВА
про перегляд судового рішення Верховним Судом України
(неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм
законодавства України)

Вироком Харківського районного суду Харківської області від 12.03.2009 р. Юрченка П. Ю., 1972 р. н., уродженця міста Мерефа Харківського району Харківської області, громадянина України, не судимого в силу ст. 89 КК України, засуджено: за частиною першою ст. 309 КК України на 1 (один) рік позбавлення волі; за ч. 2 ст. 309 КК України на 3 (три) роки позбавлення волі; за ч. 2 ст. 307 КК України на 5 (п’ять) років позбавлення волі з конфіскацією майна. На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів призначено 5 (п’ять) років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Харківської області від 13.11.2009 р. вирок щодо Юрченка П. Ю. залишено без зміни. Ухвалою колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 29.11.2010 р. касаційне подання прокурора та моя касаційна скарга, в яких порушувалося питання про виключення із судових рішень на підставі частини другої ст. 59 КК України вказівки про призначення Юрченку П. Ю. додаткового покарання у виді конфіскації майна, залишені без задоволення, а судові рішення щодо нього — без зміни.

Вважаю, що Юрченку П. Ю. додаткове покарання у виді конфіскації майна призначено всупереч вимогам ч. 2 ст. 59 КК України, оскільки злочин, передбачений ч. 2 ст. 307 КК України, ним вчинено не з корисливих спонукань.

Підставою для перегляду ухвали колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 29.11.2010 р. щодо Юрченка П. Ю. є неоднакове застосування судом касаційної інстанції ч. 2 ст. 59 КК України, внаслідок чого було ухвалено різні за змістом судові рішення щодо подібних суспільно небезпечних діянь.

На обґрунтування заяви надаю копію ухвали колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 24.09.2012 р. щодо Радченка О. О., засудженого вироком Дарницького районного суду міста Києва від 19.12.2011 р. за ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 307, частиною першою ст. 317 КК України, якою суд касаційної інстанції на підставі ч. 2 ст. 59 КК України виключив вказівку про призначення засудженому додаткового покарання у виді конфіскації майна, оскільки злочин, передбачений ч. 2 ст. 307 КК України, ним вчинене не з цих спонукань.

Вважаю, що встановлення конфіскації майна як обов’язкового додаткового покарання в санкції ч. 2 ст. 307 КК України має характер колізії з ч.2 ст. 59 КК України. Пріоритет у такій колізії завжди повинно мати положення передбачене Загальною частиною КК України, оскільки це положення загального характеру і воно вирішує ситуацію з колізійним правовим змістом на користь особи, адже ст.ст. 51 і 52 КК України встановлено, що одним із додатковій покарань яке може бути застосовано до осіб, визнаних винними у вчиненні злочинів є конфіскація майна.

Відповідно до ст.59 КК України покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині КК України.

Під користю (корисливими спонуканнями, корисливим мотивом) у чинному законодавстві про кримінальну відповідальність розуміється бажання винного одержати внаслідок вчинення злочину матеріальні блага для себе чи інших осіб, одержати або зберегти певні майнові права, уникнути матеріальних витрат, досягти іншої матеріальної вигоди.

Частиною 2 ст. 307 КК України, за якою засуджено Радченка О. О. і Юрченка П. Ю., встановлено кримінальну відповідальність за кваліфіковані види незаконного виробництва, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання з метою збуту, а також за незаконний збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, тобто за злочинні дії, які можуть вчинятися як із корисливих, так і з інших мотивів. Однак, санкцією ч. 2 ст. 307 КК України передбачено обов’язкове застосування до винної особи конфіскації майна.

Як встановлено судами, і Радченко О. О., і Юрченко П. Ю. вчинили збут психотропних речовин не з корисливих, а з інших мотивів — безкоштовно пригостили ними своїх знайомих.

Касаційний суд при розгляді справи щодо Радченка О. О. дійшов висновку, що до цього засудженого конфіскацію майна було застосовано всупереч вимогам норми Загальної частини КК України, а саме ч. 2 ст. 59 КК України, яка повинна мати пріоритет у застосуванні.

Щодо Юрченко П. Ю. касаційним судом було прийнято протилежне рішення — суд визнав, що конфіскацію майна до цього засудженого застосовано правильно, оскільки це додаткове покарання «передбачене спеціальним законом як обов'язкове»

Таким чином, суд касаційної інстанції в різних справах неоднаково застосував кримінальний закон, в результаті чого було ухвалено різні за змістом судові рішення щодо подібних суспільно небезпечних діянь. Це сталося внаслідок неоднакового розуміння колегіями суддів питання щодо співвідношення норм Загальної і Особливої частин КК України, а саме ч. 2 ст. 59 і ч. 2 ст. 307 КК України.

Виходячи з нижченаведеного, вважаю, що касаційним судом правильно було вирішено справу щодо Радченка О. О. Норми Особливої частини КК України мають базуватися на нормах Загальної частини КК України. Це спеціально зазначено законодавцем у ст. 65 КК України, якою встановлено загальні засади покарання. Згідно з частиною першою цієї статті суд призначає покарання не тільки в межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин,  і враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання, але й відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу.

Ураховуючи ці положення закону, суд при призначенні покарання має виходите не тільки з меж караності діяння, встановлених у відповідній санкції статті Особливої частини КК України, а й з тих норм Загальної частини КК України, в яких регламентуються цілі, система покарань, підстави, порядок та особливості застосування окремих його видів, а також регулюються інші питання, пов’язані з призначенням покарання, здатні вплинути на вибір (обрання) судом певних його виду і міри, в тому числі й тих положень, що передбачені ч. 2 ст. 59 КК України.

Це положення пункту другого ч. 1 ст. 65 КК України касаційний суд при розгляді справи щодо Юрченка П. Ю. не врахував, унаслідок чого ухвалив помилкове рішення, визнавши, що додаткове покарання у виді конфіскації майна до засудженого застосовано правильно. У зв’язку з цим ухвалу колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 29.11.2010 р. щодо Юрченко П. Ю. на підставі пункту першого частини першої ст. 445 КПК України належить скасувати, а справу направити на новий касаційний розгляд.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 445, 446, 448 КПК України,

ПРОШУ:

Винести рішення, яким скасувати ухвалу колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 29.11.2010 р. щодо Юрченка П. Ю., а касаційну скаргу від 12.09.2010 р. щодо виключення із судових рішень на підставі ч. 2 ст. 59 КК України додаткового покарання у виді конфіскації майна — задовольнити

Додатки:

  •  Копія вироку від 12.03.2009 р.
  •  Копія ухвали від 13.09.2009 р.
  •  Копія ухвали від 29.11.2010 р.
  •  Витяг з Єдиного реєстру судових рішень (ухвала від 24.09.2012 р.)

21 листопада 2012 р.

Адвокат Петренко П. П. (підпис)