Зразок заяви про помилування

Комісії при Президентові України у питаннях помилування
Сіренка Володимира Леонідовича, що мешкає за адресою:
(поштовий індекс, адреса, телефон),
сина засудженого за ч. 1 ст. 115 КК України
Сіренка Л. І., 1953 р.н.

КЛОПОТАННЯ
про помилування

Вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 13.02.2005 р. Сіренко Леонід Іванович, 1953 р.н., був засуджений за ч. 1 ст. 115 КК України до 14 років позбавлення волі у ВТК посиленого режиму. Ухвалою Апеляційного суду м. Києві від 03.05.2005 р. цей вирок був змінений і строк позбавлення волі був зменшений до 10 років.

Сіренко Л. І. був визнаний винним в тому, що скоїв умисне вбивство гр. Рикова В. В. Мій батько та потерпілий перебували в дружніх стосунках, ніяких неприязних відносин між ними не спостерігалося. Батько з самого початку розслідування і потім послідовно впродовж усього судового розгляду показував, що ініціатором конфлікту був Риков В. В. Під час допиту як підозрюваного Сіренко Л. І. давав свідчення: «Риков В. в грубій формі та висловлюючись брутальною лайкою почав говорити мені, що я нікчемний лікар, невдаха, причепився до мого сімейного життя... Риков наносив мені удари по тулубу та голові» (а.с. 34-40). Сіренко Л. І. пояснював, що не вміє битися і раніше ніколи не бився. Риков вдарив його декілька разів в область живота та кулаком в область плеча, кинув йому в голову попільничку. В судовому засіданні Сіренко Л. І. давав пояснення: «за нож ухватился, когда в руках у него (Рьїкова) появилась бутьшка... У меня не бьшо желания сразу его ударить. Я от него отмахивался. Я думал он испугается и остановится. Удары ножом я наносил, т. к. боялся за своє здоровье, и, возможно, за жизнь» (а.с. 162-166 зв.). Засуджений пояснював, що зупинився Риков лише після останнього удару ножем.

Тож, можна впевнено говорити, що Сіренко Л. І. здійснював необхідну оборону проти протиправних посягань Рикова В. В., однак, не маючи досвіду та вмінь здійснення фізичного опору, використав ніж, чим перевищив межі необхідної оборони. Крім того, матеріалами справи достовірно підтверджується і наявність у Сіренка Л. І. стану сильного душевного хвилювання на момент скоєння злочину. Риков В. В. цинічно, в брутальній формі насміхаючись над професійними якостями Сіренка Л. І. та його невдачами в сімейному житті, грубо образив останнього, та застосував до Сіренка Л. І. насильницькі дії. Така ситуація привела Сіренка Л. І. до стану сильного душевного хвилювання, під час якого ним була частково втрачена здатність усвідомлювати свої дії та керувати ними.

Судом при ухваленні вироку недостатньо була врахована особа Сіренка Л. І.. який вперше притягувався до кримінальної відповідальності, має постійне місце проживання та роботу, позитивні характеристики з місця проживання та роботи.

Судом не враховані такі пом’якшуючі обставини, як щире розкаяння у скоєному та активна допомога органам досудового розслідування при встановленні обставин злочину. Крім того, повинна була бути розцінена як пом’якшуюча вину обставина і протиправна та провокуюча поведінка самого потерпілого Рикова В. В., хоча мій батько під час всього досудового розслідування та судового розгляду визнавав винним себе, давав негативну оцінку своїй поведінці та був готовий нести відповідальність за скоєне.
Відсутність саме всебічного та об’єктивного розгляду обставин справи зумовила призначення Сіренку Л. І. занадто суворої міри покарання у вигляді 10 років позбавлення волі у ВТК посиленого режиму.

Адміністрація місця позбавлення волі, де він відбуває покарання, зазначає, що мій батько поводить себе дисципліновано, бере активну участь у суспільному житті колонії, старанно працює, має подяки, користується повагою в колективі засуджених. В зв’язку з тим, що мій батько став на шлях виправлення, він був переведений до ділянки соціальної реабілітації.

В цьому році виповнилось вже 7 років як батько відбуває призначене йому покарання. Однак, можна упевнено стверджувати, що він довів своє виправлення зразковою поведінкою та сумлінним ставленням до праці, щиро покаявся у скоєному та визнав свою провину.

Мій батько є вже літньою людиною, але, водночас, у нього залишається надія поновити нормальне людське життя, адаптуватися в суспільстві, в тому числі, і як медичний працівник. А я не залишаю надію ще провести з батьком багато років, надаючи йому допомогу після тривалого часу, проведеного нами окремо один від одного.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 106 Конституції України, ст.ст. 74. 85, 87 КК України, Положенням про порядок здійснення помилування, затвердженим Указом Президента України № 902/2010 від 16 вересня 2010 р.

ПРОШУ:

Видати Указ про помилування відносно мого батька, Сіренка Леоніда Івановича, 1953 р.н., яким звільнити його від подальшого відбування призначеного йому покарання.

Додатки:

  •  Копія вироку суду.
  •  Копія ухвали Апеляційного суду м. Києва.

23 листопада 2012 р.

Сіренко В. Л. (підпис)