Заперечення на позовну заяву про стягнення аліментів

до Черкаського районного суду Черкаської області 
18015, м. Черкаси, вул. Гоголя, 316
Позивач: Кулініч Світлана Федорівна
місцепроживання:
19604, Черкаська обл.., Черкаський район,
с. Біле Озеро, вул. Каченят буд. 15
м.т.: (063) 123-12-24
Відповідач: Кулініч Олександр Сергійович
місцепроживання:
18000, м. Черкаси, вул. Шоферів, буд.3, кв. 13
м.т.: (050) 666-34-56
справа № 2-1234/2011 р. (суддя Т.Л.Фетісова)

ЗАПЕРЕЧЕННЯ ПРОТИ ПОЗОВУ
про стягнення аліментів на утримання

На розгляді у Черкаському районному суді знаходиться цивільна справа за позовом Кулініч Світлани Федорівни до Кулініч Олександра Сергійовича про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей.

Ознайомившись із позицією Позивача що викладена в її позовній заяві, та вимогою щодо стягнення щомісячно з мене аліменти на користь Позивача на утримання дітей: дочки – Кулінічї Анастасії Олександрівни, 22 липня 1999 р.н., довічне утримання, так як вона є інвалідом першої групи та на сина Кулініч Олександра Олександровича 21 липня 1998 р.н. до досягнення ним повноліття у розмірі 50 % частки моєї заробітної плати щомісячно, починаючи з дня подання заяви.

Вважаю, що зазначена вимога не може бути задоволена, а факти викладені в позовній заяві, не відповідають фактичним обставинам справи та норм чинного законодавства України виходячи з наступного:

1. Щодо інвалідності моєї дочки.
Як вбачається із посвідчення серії АБВ № 100500 виданого Управлінням праці та соціального захисту населення Черкаської районної державної адміністрації, моя дочка – Кулініч Анастасія Олександрівна, не є інвалідом першої групи.

Моїй дитині було встановлено повне матеріальне забезпечення на підставі рішення Управління праці та соціального захисту населення Черкаської районної державної адміністрації, яке набуло законної сили. За таких обставин дочці була призначена соціальна допомога як дитині-інваліду до досягнення нею 18 років. Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам», державна соціальна допомога призначається у таких розмірах: на дітей-інвалідів віком до 18 років - 70 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Інвалідність дитини, встановлюється органами медико-соціальної експертизи. Моя дочка не є інвалідом першої групи, Позивач безсовісно вказує на даний факт і безпідставно намагається ввести в оману суд, акцентуючи увагу суду на даній обставині, оскільки відповідно до зазначеного мною вище Закону, на дітей-інвалідів державна соціальна допомога призначається на строк, зазначений у медичному висновку, який видається у порядку, встановленому Міністерством охорони здоров'я України, але не більш як по місяць досягнення дитиною-інвалідом 18-річного віку.

Так, згідно до п. 3.2. Порядку надання державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам затвердженого спільним Наказом № 226/293/169 від 30.04.2002 р. Міністерства праці та соціальної політики, Міністерства фінансів України та Міністерства охорони здоров’я, до державної соціальної допомоги дітям-інвалідам віком до 18 років призначається надбавка на догляд за ними.

Надбавка на догляд за дитиною-інвалідом віком до 18 років призначається одному з непрацюючих батьків, усиновителів, опікуну, піклувальнику, які фактично здійснюють догляд за дитиною - інвалідом.

Таким чином, Позивач отримує розмір надбавки на догляд за дитиною-інвалідом віком від 6 до 18 років - додатково 50 відсотків прожиткового мінімуму для дітей віком від 6 до 18 років.

Тобто моя дитина не є інвалідом першої групи, оскільки вона є дитиною – інвалідом до 18 років, а Позивач отримує допомогу у розмірах не нижче вказаних мною у даному заперечені. Тому вважаю, що немає законодавчо визначених підстав, стягувати з мене на користь Позивача, щомісячно аліменти на утримання дочки довічно, оскільки моя дочка не є інвалідом першої групи а є дитиною – інвалідом і це є дуже великою різницею.

В зв’язку із вказаними обставинами, та тим що Позивач отримує допомогу та грошові кошти на утримання дочки, я вважаю, що достатнім розміром аліментів на щомісячне утримання моєї дочки буде грошова сума у розмірі 500 грн до досягнення Спірідонової Анастасії Олександрівни 18 років.

Інші грошові кошти у розмірі 100 % прожиткового мінімуму для дитини віком від 6-18 років (що є більше 30 відсоткового розміру встановленого ст. 182 Сімейного кодексу України) доцільно стягувати з частки моєї заробітної плати на користь моєї другої дитини Спірідонова Олександра Олександровича до досягнення ним 18 років.

2. Стосовно тверджень Позивача, що я жодного утримання на дітей не надаю слід вказати наступне:

Починаючи з березня місяця цього року, я пішов із дому, оскільки Позивач постійно вчиняла сварки, через що діти плакали, були налякані такою її поведінкою та її ставленням до їх рідного батька.

Після розірвання шлюбу, я продовжував жити разом із Позивачем та дітьми в одному будинку та, відповідно й утримував дітей та Позивача. Підтвердженням того, що я після того як пішов з будинку жити до своєї рідної матері, забезпечувати своїх дітей є квитанції з «Укрпошти», що підтверджують факт відправлення грошових коштів на ім’я Позивача (копії додаються).

Загальний розмір фінансової допомоги за період із 25.03.2011 р. по 17.05.2011 р. складає – 4176,26 грн. (чотири тисячі сто сімдесят шість гривень 26 коп.), тому всі заяви Позивача та викладені нею доводи стосовно того, що жодної матеріальної допомоги на утримання дітей я не надаю, не відповідає обставинам справи, а відповідно й вимога Позивача про стягнення аліментів взагалі є надуманою та передчасною, оскільки це мої рідні діти, яких я люблю і буду матеріально допомагати їм.

3. Щодо тверджень Позивача стосовно того, що я не виховую дітей, та порушення даних мною обіцянок по утриманню дітей, слід зазначити наступне:

Дане твердження Позивача не відповідає дійсності, оскільки діти перебувають зі мною лише тоді, коли Позивач сама дозволяє дітям знаходитися разом зі мною. Я зажди сам бажаю постійно бути разом зі своїми дітьми. Мої діти зажди хочуть бути поруч зі мною також.

Дані обставини можуть бути підтверджені самими дітьми, моєю матір’ю, сусідами та врешті решт самим Позивачем.

Шановний суд, все що я хочу це те, щоб при вирішенні даного спору, була також взята до уваги моя думка при прийнятті рішення, оскільки я вважаю, що на сьогоднішній день, я знаходжусь також в дуже важкому моральному та матеріальному становищі, допомагаю своїй непрацездатній матері, яка є інвалідом третьої групи, утримую її, та взагалі намагаюсь облаштувати своє власне особисте життя.

Існують багато інших додаткових підстав, які взагалі при їх освітленні в даній судовій справі будуть підставами для відмови Позивачу у його позові, але це не стосується предмета даного спору.

Враховуючи все вище викладене, та у відповідності до ст.ст. 4, 27 ЦПК України, ЗУ «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам»,


Прошу:

1. У задоволенні позовних вимог Позивача відмовити повністю;
2. При прийнятті рішення, взяти до уваги викладені обставини, додані до заперечення документи та мою позицію стосовно стягнення із моєї заробітної плати вказані мною суми грошових коштів та розміри аліментів, виражені в відсотковому еквіваленті.
Додатки:
1. Копія пенсійного посвідчення моєї матері Кулініч Любові Індріївни;
2. Копія Довідки до Акту огляду МСЕК моєї матері;
3. Чотири копії квитанції «Укрпошти» на одному аркуші.
«___» _______________ 2011р. О.С. Кулініч

Примітка до заперечення на позовну заяву по аліментам:
Так сталось, що суддя перейнялась позитивним ставленням відповідача до дітей, позивача. Уважно вислухала позицію відповідача, та прийняла рішення з урахуванням позиції самого відповідача, яка викладена в даному запереченні.

Довідник: справи про стягнення аліментів одному з подружжя