Позов про визнання недійсним рішення місцевої ради

Господарський Суд Київської області
Позивач:Товариство з обмеженою відповідальністю «Менеджмент», 04116, м. Київ, вул. Київська, 11/8, к. 414, код ЄДРПОУ
Відповідач:Н-ська селищна рада, 00000, смт. Н-ськ Київської обл., вул. Енергетиків, 12, код ЄДРПОУ____

ПОЗОВНА ЗАЯВА про визнання недійсним рішення

21 листопада 2002 року на восьмій сесії двадцять четвертого скликання Н-ської селищної ради було прийнято Рішення №XXIV змістом якого було, зокрема, розірвання з ТОВ «Менеджмент» договору оренди земельної ділянки площею 3,38338 га від 01.06.2000., наданої для обслуговування бувшого піонерського табору «Дитячий», що знаходиться за адресою: смт. Н-ськ, вул. Полянська, 26, який був укладений терміном на 25 років та зобов'язання орендаря укласти з радою договір оренди земельної ділянки площею 1323 кв.м. за вищевказаною адресою терміном на 5 років. Обгрунтуванням вищевказаного рішення стало, начебто, використання земельної ділянки не за цільовим призначенням та містобудівні потреби селища. Підставою для прийняття Рішення вказані протоколи службових осіб Нської селищнної ради від 06.11.2002 та 29.10.2002, Вказівки від 06.11.2002 та 29.10.2002, акт обстеження будинковолодіння від 28.11.2002р.
Вважаємо, що Рішення №XXIV прийнято з порушенням чинного законодавства, підстав і порядку прийняття відповідних актів, передбачених законом гарантій землекоритсувачів та грубо порушує права позивача, пов'язані з користуванням земельною ділянкою.
Протокол і вказівку від 29.10.2002., акт обстеження будинковолодіння від 28.11.2002р. ТОВ взагалі не отримувало і не відомо, чи існують останні в природі. Більше того, датою складання акту обстеження будинковолодіння, як підстави для прийняття Рішення, вказано 28.11.2002., а саме Рішення прийнято 21.11.2002. тобто раніше дати виникнення однієї із підстав для його прийняття.
6 листопада 2002 року службовою особою Н-ської селищної ради Івановою О.П. були складені і направлені орендарю протокол №3/2002 про порушення останнім вимог ст.211 Земельного кодексу щодо цільового використання земельної ділянки і надано Вказівку №3/2002 про усунення вказаних порушень. Протокол і Вказівка були складені з грубим порушенням вимог чинного законодавства, направлені орендарю, з порушенням встановленого порядку, факсимільним зв'язком. Всупереч положенням ст.ст. 7, 256, 268 КпАП при складанні протоколу посадових осіб «Менеджмент» не було ознайомлено із змістом останнього, не було забезпечено можливості дати пояснення, не вказано суть правопорушення. У Вказівці не вказано, всупереч вимогам передбаченим ст.ст. 19, 144, 211 Земельного кодексу, в чому саме, в яких саме діях полягає порушення цільового використання земельної ділянки. Це пояснюється тим, що в дійсності не існує будь-яких порушень чинного законодавства з боку орендаря при використанні землі. Як зазначає ст.19 Земельного кодексу, землі України за своїм цільовим призначенням поділяються на землі сільськогосподарського призначення, землі житлової та громадської забудови, землі водного фонду і т.д. Пунктом 2.1. договору оренди земельної ділянки від 1.06.2000. визначено, що земельна ділянка передається в оренду з метою несільськогосподарського використання і ми, навіть, не уявляємо, в чому саме, в яких саме наших діях може мати місце нецільове використання землі відповідно до правового режиму і обмежень, що встановлені для відповідних категорій земель. До речі, посадові особи Н-ської селищної ради, при складанні протоколу і вказівки від 6.11.2002., навіть не спромоглися визначити дії, які складають об'єктивну сторону цього, уявного, правопорушення.
Однією із підстав розірвання договору оренди від 1.06.2000. в акті селищної ради вказано містобудівні потреби селища. Відповідно до ст.141 Земельного кодексу серед підстав припинення права користування земельною ділянкою визначено (п.б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом. Порядок вилучення земельних ділянок визначений ст.149 Земельного кодексу, яка встановлює, що можуть вилучатися для суспільних та інших потреб (в т.ч. і містобудівних потреб селища) лише землі, які перебувають в постійному користуванні. Для тимчасового користування землею цей інститут земельного законодавства взагалі не може бути застосований.
Якщо гіпотетично допустити, що в діях орендаря дійсно є порушення чинного земельного законодавства, які могли би бути підставою для розірвання договору оренди, то і в цьому випадку селищна рада грубо порушила встановлений законом порядок розірвання договору оренди. Стаття 144 Земельного кодексу встановлює, що у разі виявлення порушення земельного законодавства державний інспектор по використанню та охороні земель складає протокол про порушення та видає особі, яка допустила порушення, вказівку про його усунення у 30-денний строк. Якщо особа, яка допустила порушення земельного законодавства, не виконала протягом зазначеного строку вказівки державного інспектора щодо припинення порушення земельного законодавства, державний інспектор по використанню та охороні земель відповідно до закону накладає на таку особу адміністративне стягнення та повторно видає вказівку про припинення правопорушення чи усунення його наслідків у 30- денний строк. У разі неусунення порушення земельного законодавства у 30-денний строк державний інспектор по використанню та охороні земель звертається до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про припинення права користування земельною ділянкою. Тобто, для ініціювання питання про розірвання договору оренди є необхідним не менш як 60-денний строк з моменту виявлення порушен­ня, дворазове попередження землекористувача, накладання на посадових осіб землекористувача адміністративного стягенення і лише після цього відповідне вирішення питання. Як свідчать фактичні обставини справи, селищною радою були в повному обсязі проігноровані зазначені вимоги чинного законодавства.
Більше того, як зазначено ст. 143 Земельного кодексу, ст.28 Закону України «Про оренду землі», примусове припинення прав на земельну ділянку, розірвання договору оренди землі здійснюється лише в судовому порядку, але ні в якому разі шляхом односторонніх дій. Не передбачено цього і ст.162 Цивільного кодексу, яка передбачає, що одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються, за виключенням випадків, передбачених Законом. Не обумовлено цих повноважень орендодавця і договором оренди земельної ділянки від 1.06.2000.
Будь-який офіційний акт, тим більше акт владний, повинен прийматися в передбаченій законом формі. Як передбачено п.3 ст.42, п.15 ст.46, ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування» рішення сільської, селищної, міської ради підписує сільський, селищний, міський голова. Рішення №ХІУ підписано лише секретарем ради, а підпис вищої посадової особи Н-ської територіальної громади — селищного Голови відсутній. Відповідно до Рекомендацій Президіїї Вищого Господарського Суду від 16.08.2002. №04-5/934а, що були видані на підставі аналізу і узагальнення судової практики, тільки сама по собі, ця окрема взята обставина може бути підставою для визнання недійсним вищевказаного Рішення ради.
Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. При прийнятті селищною радою Рішення №XXIV були порушені вимоги щодо підстав прийняття акта, його форми, компетенції місцевої ради, тобто проігноровані основоположні засади конституційного устрою, що вказані вище.
Доказами, що обґрунтовують вимоги позивача є: договір оренди земельної ділянки за адресою... із змінами від 1.04.2002.; Рішення Н-ської селищної ради від 21.11.2002. №246-8- XXIV; Протокол від 6.11.2002. № 3/2002; Вказівка від 6.11.2002. № 3/2002.
Вищевказані документи є у відповідача, оскільки складені за його безпосередньою участю.
На підставі вищевикладеного, а також керуючись ст.ст. 6,162 ГК, ст.ст. 19, 141, 143, 144, 149 Земельного кодексу, ст.28 Закону України «Про оренду землі», ст.ст. 42, 46, 59 Закону України «Про місцеве самоврядування», ст.ст. 1,38,66,67,84 ГПК,


Прошу:


Визнати недійсним Рішення Н-ської селищної ради №ХХІУ від 21.11.2002. в повному обсязі.
До вирішення справи і набуття рішенням суду законної сили вжити заходів до забезпечення позову шляхом заборони відповідачеві вчиняти дії по передачі спірної земельної ділянки третім особам або вчиняти будь-які інші дії, які обмежують права позивача використовувати земельну ділянку.
Додані документи:
Засвідчена копія оспорюваного акта.
Докази відправлення відповідачеві копії позовної заяви.
Платіжне доручення на сплату державного мита.
Платіжне доручення на сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Довіренність на представлення інтересів в судовому процесі.
Копія договору оренди земельної ділянки за адресою.;
Копія протоколу від 6.11.2002. № 3/2002.
Копія вказівки від 6.11.2002. № 3/2002.
19.12.2002.
Генеральний директор.

Відповідно до ст.15 Господарського процесуального кодексу України, господарським судам підвідомчі...справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів. Не торкаючись тут питання підвідомчості всіх земельних спорів адміністративним судам, згідно рішення Конституційного Суду України від 1.04.2010 року, а також неоднозначних трактовок і підходів у спорах про підвідомчість відповідних категорій справ, слід відмітити наступне. Способами і засобами господарського та цивільного права можуть захищатися і інші порушені галузеві права, в даному випадку земельні. Так, в зазначеній справі, позивачем був обраний спосіб захисту, передбачений абзацем третім частини другої ст. 20 ГК України — визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів. Слід відмітити аналогічність підходу судової практики до застосування вимог про незаконність та/або недійсність рішень відповідних органів. Предметом позову в цій справі стала вимога про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, підставою позову — факти порушення посадовими особами процедурних вимог засвідчення відповідних обставин та встановленої законом компетенції, а також відсутність фактів нецільового використання земельної ділянки позивачем.