Відзив на позов про відшкодування збитків, завданих порушенням договірного зобов'язання

До Господарського суду м. Києва Судді Ковтун С.А.
Представника відповідача: Відкритого акціонерного товариства
«Будсервіс» Олефіренка Сергія Григоровича
Позивач :
Товариство з обмеженою відповідальністю «Медичний заклад»
01013, м. Київ, вул. Індуріальна, 5-А код ЄДРПОУ
Номер справи 5/74


ВІДЗИВ на позовну заяву

ТОВ «Медичний заклад» був поданий позов до ВАТ «Будсервіс» про стягнення 125 740,95 гривень. Вважаємо доводи позовної заяви необгрунтованими та такими, що суперечать вимогам чинного законодавства і просимо Господарський суд м.Києва прийняти рішення про відмову в задоволенні позову.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач ВАТ, в порушення укладеного договору оренди від 05.06.2001 року, доповнення до нього від 7.06.2001 року не допустив відповідача до орендованих приміщень, чим останньому було заподіяно збитків на суму 125 740,95 гривень. Не відкидаючи фактів, викладених в позовній заяві щодо не допуску до орендованих приміщень, змушені зазначити, що вимоги про стягнення грошової суми не підкріплені будь-якими доказами та є явно надуманими.
Відповідно до ст.225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:
вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;
додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов 'язання другою стороною;
неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.
Як вбачається із змісту позовної заяви, позивач вимагає стягнення збитків, передбачених абзацом четвертим частини першої ст.225 ГК, а саме неодержаного прибутку (втраченої вигоди).
Як зазначено в ст. 22 Цивільного кодексу України, збитками є ... доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Виходячи з наведених правових норм, у випадку порушення зобов'язання боржник має виплатити кредитору упущену вигоду, яка полягає у неотриманому доході (прибутку).
Відповідно до п. 2 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 30.03.95 р. № 02- 5/218, підприємство самостійно планує свою діяльність і основним узагальнюючим показником фінансових результатів господарської діяльності на всіх підприємствах незалежно від форм власності є прибуток (доход). Визначаючи ці показники, підприємства незалежно від форми власності повинні керуватися Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», згідно з яким прибуток визначається як скоригований валовий доход відповідного звітного періоду, зменшений на суму валових витрат виробництва та обігу і суму амортизаційних відрахувань, і включає зокрема загальні доходи від реалізації товарів (робіт, послуг).
Отже вихідним при визначенні неодержаного доходу юридичних осіб є поняття доходів. Вони визначаються як збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які приводять до збільшення власного капіталу (п. 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 3 «Звіт про фінансові результати».
Крім того, відповідно до частин другої, четвертої ст.623 ЦК України, розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.
Таким чином, для задоволення позову про стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди позивач має довести за допомогою документів бухгалтерського та податкового обліку розмір завданих збитків (упущеної вигоди), причинний зв'язок між порушенням зобов'язання та неотриманими доходами (прибутком), зазначити (з відповідним документальним підтвердженням) на заходи, вжиті ним щодо одержання доходів, обґрунтувати (з документальним підтвердженням) з яких міркувань він виходив, при визначенні розміру упущеної вигоди (докази того факту, що при відсутності порушення відповідачем зобов'язання, позивач одержав би зазначений розмір доходу). Будь-яких доказів на підтвердження вищезазначених обставин позивачем не надано, більше того відсутні навіть посилання на обставини предмета доказування у справі.
Розрахунок втрат позивача, доданий до позовної заяви є явно надуманим, розмір неотриманого прибутку нічим не обґрунтований. Крім того викликають запитання статті розрахунків витрат, зокрема про яку амортизацію, і якого саме обладнання йдеться, що за відшкодування робочого часу заявлене позивачем і чому саме ВАТ має оплачувати заробітну плату працівників позивача, а також нарахування на неї? Також позивачем не зазначений період часу, за який він здійснював розрахунок втрат.
Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Позивачем не дотримано цієї основоположної норми господарського процесу.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.225 ГК України, ст.ст. 22, 623 ЦК України, ст.ст. 22, 59 ГПК,
Просимо:
Прийняти рішення про відмову в задоволенні позову.
16.03.2006 року
Представник ВАТ

В зазначеному процесуальному документі відповідач заперечує доведенність з боку позивача обставин наявності такої складової збитків, як упущена вигода. Відповідно до абзацу сьомого ч.2 ст.20, ст.225 ГК України, способами захисту прав та можуть бути...відшкодування збитків. Збитками є: 1) вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; 2) додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; 3) неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною. Як правило, доказування перших двох складових — реальних збитків, не викликає великих ускладнень. Натомість обгрунтувати наявність втраченої вигоди, тобто прибутку, на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною, майже не уявляється можливим. Така ситуація зумовлена відсутністю відповідних теоретичних розробок, узагальнень судової практики, а також необхідністю використання великої кількості документів податкового і бухгалтерського характеру для доведення зазначених обставин. Крім доказування самого вартісного характеру втраченої вигоди, додатково необхідно обгрунтувати за допомогою відповідних засобів доказування причинний зв'язок між порушенням зобов'язання та неотриманими доходами (прибутком), зазначити (з відповідним документальним підтвердженням) на заходи, вжиті позивачем щодо одержання доходів, обгрунтувати (з документальним підтвердженням) з яких міркувань виходив позивач, при визначенні розміру упущеної вигоди. У зв'язку із зазначеними обставинами судові рішення про присудження збитків у вигляді втраченої вигоди зустрічаються вкрай рідко.