Апеляційна скарга на рішення за позовом про визнання недійсним виходу учасника з товариства

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
через Кіровський районний суд м. Кіровограда
Відповідача: Новікова Андрія Анатолійовича,
що проживає: Солом'янська площа, 1, кв. 94,
м. Київ, 01000
інші особи, які беруть участь у розгляді справи:
позивач:
Руда Наталія Леонтіївна що проживає: вул. Київська, 30, кв. 110, м. Кіровоград, 25013
відповідач:
Калініна Світлана Миколаївна що проживає: пров. Олександріївський, 16, м. Кіровоград, 25013
відповідач:
Максимов Борис Абрамович що проживає: вул. Квітнева, 29, м. Кіровоград, 25013
третя особа:
Реєстраційна палата Кіровоградської міської ради
місце знаходження: вул. Карла Маркса, 41, м. Кіровоград, 25006
на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 30.01.2007 року

АПЕЛЯЦІЙНА СКАРГА

Кіровський районний суд м.Кіровограда рішенням від 30.01.2007 року у справі за позовом Рудої Н.Л. до Калініної С.М., Новікова А.А., Максимова Б.А., третя особа — Реєстраційна палата Кіровоградської міськради про визнання недійсними рішень позовні вимоги задовольнив повністю.
Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення підсудності справ з питань приватизації та з корпоративних спорів», були внесені зміни до пункту 1 та пункту 4 частини першої статті 12 ГПК України та у зв'язку з цим до компетенції господарських судів віднесені справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів. Оскільки справа за оскаржуваним рішенням стосується спору між учасниками господарського товариства — товариства з обмеженою відповідальністю «КЗЛВК»), що пов'язаний із управлінням цим товариством, зокрема участі в управлінні ним учасника Новікова А.А., виходу з товариства позивача Рудої Н.Л. тощо, то цей спір відноситься до підвідомчості системи господарських судів.
Згідно з п. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення підсудності справ з питань приватизації та з корпоративних спорів», після набрання чинності цим Законом заяви і скарги у справах, передбачених абзацом першим пункту 1 та пунктом 4 частини першої статті 12 ГПК України, по яких не порушено (не відкрито) провадження, розглядаються господарським судом у порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.
З огляду на те, що за цією скаргою не порушене апеляційне провадження до набрання чинності Законом, апеляційний перегляд рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 30.01.2007 року має здійснюватися Дніпропетровським апеляційним господарським судом.
Отже оскаржуваним рішенням суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги повністю. Були визнані недійсними рішення зборів учасників ТОВ «КЗЛВК» про вихід зі складу учасників Рудої Н.Л. та прийняття до складу учасників Новікова А.А., що оформлені протоколом № 4 від 28.10.2006 року та зміни до статуту товариства, зареєстровані 01.11.2006 року, номер запису 141001988; скасовано державну реєстрацію змін до статуту товариства, проведену 01.11.2006 року, номер запису 1444001988. Своє рішення суд мотивував наступними обставинами:
— відсутністю наміру Рудої Н.Л. відступити частину своєї частки в товаристві Новікову А.А. та будь-яким третім особам і бажання передачі частки тільки Калініній С.М.;
— зобов'язанням Новікова А.А. інвестувати в товариство 2 мільйони гривень за умови його участі в управлінні ТОВ»КЗЛВК» та невиконання цього обов'язку;
— відсутністю повідомлення Рудої Н.Л. про дату, місце і час проведення зборів;
— відсутністю реального і фактичного проведення зборів 1 листопада, підписання протоколу в різний час;
— скасуванням Рудою Н.Л. своєї заяви про відступлення часток;
— порушенням норм законів «Про господарські товариства» та «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» при прийнятті рішень загальними зборами товариства 28 жовтня та державної реєстрації змін до статуту ТОВ «КЗЛВК».
За нашою правовою позицією рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 30.01.2007 року прийняте за недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, з невідповідністю висновків суду обставинам справи, а також з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просимо суд апеляційної інстанції скасувати рішення повністю і прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову Рудої Н.Л.
— Недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими.
Встановлені судовим рішенням обставини щодо зобов'язання Новікова А.А. інвестувати в товариство 2 мільйони гривень за умови його участі в управлінні ТОВ «КЗЛВК» та невиконання цього обов'язку не підтверджені будь-якими належними та допустимими доказами та ґрунтуються виключно на усних твердженнях представника Рудої Н.Л.
По-перше, частка в статутному фонді ТОВ «Кіровоградський завод будівельної кераміки» в розмірі 25,5 % в грошовому вимірі складає 8466 гривень.
По-друге, відповідно до ч. 2 ст. 59 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Як зазначає ст. 208 ЦК України, у письмовій формі належить вчиняти правочини фізичних осіб між собою (між фізичною і юридичною особою) на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення. Оскільки сума правочину щодо, начебто, інвестування Новіковим А.А. 2 мільйонів гривень, який нібито за словами представника позивачки мав місце, значно перевищує двадцять розмірів неоподатковуваного мінімуму доходів громадян і не виконується в момент його вчинення, його форма має бути письмовою. Згідно ж із ст. 218 ЦК України, рішення суду з такої категорії спорів не може грунтуватися на свідченнях свідків, а має бути обгрунтоване відповідними письмовими засобами доказування. Таким чином, на безпідставному твердженні представника позивачки щодо обов'язку інвестування 2 мільйонів гривень, яке є абсурдним і не підтверджується допустимими доказами, не може грунтуватись рішення суду.
Відповідно до ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Представник позивача не довела наявність факту зобов'язання Новікова А.А. щодо інвестування в діяльність товариства 2 мільйонів гривень належними та допустимими засобами доказування.
Невідповідність висновків суду обставинам справи.
Висновки суду першої інстанції щодо:
— відсутності наміру Рудої Н.Л. відступити частину своєї частки в товаристві Новікову А.А. та будь-яким третім особам і бажання передачі частки тільки Калініній С.М.;
— відсутності реального і фактичного проведення зборів і підписання протоколу в різний час;
— не відповідають дійсним обставинам і спростовуються матеріалами справи.
Висновок щодо відсутності наміру Рудої Н.Л. відступити частину своєї частки в товаристві Новікову А.А. та будь-яким третім особам і бажання передачі частки тільки Калінінй С.М. спростовується власноручно підписаною і нотаріально посвідченою заявою Рудої Н.Л. (знаходиться в матеріалах справи) щодо відступлення 25,5 % частки в статутному фонді ТОВ на користь Новікова А.А., виходу відчужувача Рудої Н.Л. зі складу учасників ТОВ та відсутністю будь-яких майнових та інших претензій до товариства та його учасників. В судовому засіданні першої інстанції представник позивачки не заперечував факту підписання Рудою Н.Л. цієї заяви, що спростовує висновок суду про відсутність належного волевиявлення позивачки.
Посилання на скасування Рудою Н.Л. заяви про відступлення часток не може бути прийняте до уваги оскільки така дія не тільки не передбачена, але й суперечить чинному законодавству. Так, п.З ст.29 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» передбачає необхідність подачі в комплекті документів щодо внесення змін до статуту товариства нотаріально посвідченої заяви учасника про вихід зі складу товариства і не передбачає можливості скасування такої заяви. До того ж, таке скасування мало місце після реєстрації змін до статуту товариства, а чинне законодавство не передбачає наслідків скасування державної реєстрації змін до установчих документів за такими підставами.
Висновок щодо відсутності реального і фактичного проведення зборів не відповідає дійсним обставинам справи і спростовується протоколом зборів учасників ТОВ «КЗЛВК» від 28.10.2006 року за №4, підставою для проведення яких була заява позивача Рудої Н.Л. про відступлення належних їй часток в товаристві. Доказами, які підтверджують фактичне та реальне проведення 28.10.2006 року зборів учасників ТОВ є вищевказаний протокол №4, що був складений за результатами проведення зборів 28.10.2006 року, який містить підписи усіх учасників товариства в т.ч. Позивачки. Крім того, в порушення процесуальних норм, а саме ст.ст. 10, 57, 62 ЦПК України (ст.ст. 4-2, 4-3, 33, 34 ГПК України) суд першої інстанції при ухвалені оскаржуваного рішення не надав належної оцінки протоколу загальних зборів, поясненням учасника Максимова Б.А. та його представника, представника Новікова А.А., а керувався виключно голослівними твердженнями представника позивачки.
3. Порушення норм матеріального та процесуального права.
Внаслідок прийняття судового рішення за недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, з невідповідністю висновків суду обставинам справи судом першої інстанції були порушені і неправильно застосовані норми матеріального і процесуального права, зокрема:
— ст.ст. 10, 61 Закону України «Про господарські товариства» в частині наслідків неналежного повідомлення учасника про проведення зборів при його фізичній присутності на цих зборах;
— ст.ст. 59, 60 Закону України «Про господарські товариства» щодо правомочності зборів, наявності кворуму та правомірності прийняття зборами рішень.
— ст. 10 ЦПК України (ст.ст. 4-2, 4-3 ГПК України) щодо змагальності і рівності сторін перед законом і судом;
— ст.ст. 57, 62 ЦПК України (ст.ст. 33, 34 ГПК України) щодо обов'язку доказування обставин справи, належності і допустимості засобів доказування;
— ст. 33 ЦПК України (ст. 24 ГПК України) в частині пред'явлення і задоволення позову щодо відповідачів, які не можуть відповідати за цим позовом.
Дійсно ст. 61 Закону України «Про господарські товариства» передбачає обов'язок повідомлення учасника за 30 днів до проведення зборів і ми не можемо надати документів щодо належного повідомлення Рудої Н.Л. про дату, місце і час їх проведення, оскільки організаційним забезпеченням їх скликання займалась колишній генеральний директор товариства, родичка позивачки, Калініна С.М. (яка визнала позов Рудої Н.Л. в повному обсязі). Впевнені також, що ці факти були заздалегідь змодельовані зацікавленими особами для створення штучних підстав для оскарження рішень вищого органу товариства. Проте, навіть за таких обставин вести мову про порушення прав позивачки недоцільно, оскільки вона була присутня на цих зборах, що підтверджується її підписом на протоколі. Крім того, як зазначив Верховний Суд України у розділі 3 «Узагальнення судової практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням Закону України «Про господарські товариства» від 1.01.2004 року, при встановленні факту участі акціонера у загальних зборах, порушення порядку повідомлення не повинно тягти за собою визнання рішень загальних зборів акціонерів недійсними. Оскільки, на наше глибоке переконання, застосування законодавства щодо скликання і проведення вищих органів акціонерних і товариств з обмеженою відповідальністю має бути аналогічним, а позивач Руда Н.Л. була присутня на зборах 28.10.2006 року, що підтверджується її підписом на протоколі, будь-які підстави для визнання недійсними рішень загальних зборів від 28.10.2006 року відсутні.
Згідно із ст. 60 Закону України «Про господарські товариства», збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що володіють у сукупності більш як 60 відсотками голосів. Відповідно до ст.59 Закону України «Про господарські товариства», з питань, зазначених у пунктах «а», «б» статті 41 цього Закону, а також при вирішенні питання про виключення учасника з товариства рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосують учасники, що володіють у сукупності більш як 50 відсотками загальної кількості голосів учасників товариства. Інші рішення приймаються простою більшістю голосів. На загальних зборах від 28.10.2006 року були присутні учасники, що володіють 100 % голосів, рішення були прийняті одноголосно, а отже оскаржуване рішення суду першої інстанції прийняте з неправильним застосуванням ст.ст. 10, 59, 60 Закону України «Про господарські товариства».
Як зазначено в п.3 Узагальнення судової практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням Закону України «Про господарські товариства», схвалених Верховним Судом України 01.01.2004 року, відповідачем у спорі про визнання недійсним рішення загальних зборів товариства має бути саме товариство, а не загальні збори (як орган управління) і не акціонери (як учасники загальних зборів). Таким позиціям кореспондують і інтерпретаційні норми, викладені в абзаці 6 п. 1.3. Роз'яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України» та в п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді цивільних справ по першій інстанції» де зазначено, що в позові до неналежного відповідача має бути відмовлено. Апеляційна інстанція за обставин задоволення такого позову має скасувати рішення суду першої інстанції з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Як випливає з фактичних обставин справи, належний відповідач ТОВ «КЗЛВК» не тільки не було залучене як співвідповідач, а й не брало участі у справі в статусі третьої особи без самостійних вимог. Тільки з цієї причини, безвідносно до інших доводів апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції має бути скасоване з прийняттям нового рішення про відмову в позові на підставі п.4 ст.104 ГПК України — порушення норм процесуального права.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 10, 59, 60, 61 Закону України «Про господарські товариства», ст.ст. 4-2, 4-3, 24, 33, 34, 91, 92, 98, 103, 104 ГПК України, п. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення підсудності справ з питань приватизації та з корпоративних спорів», -

Прошу:

1. Прийняти апеляційну скаргу до розгляду.
2. Скасувати рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 30.01.2007 року повністю і прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Додані документи:
1. Платіжне доручення на сплату державного мита в розмірі 42 грн. 50 коп.
2. Докази відправлення сторонам копії апеляційної скарги (4 описи вкладання у ц/л).

07.02.2007 року

_____________Відповідач