АПЕЛЯЦІЙНА СКАРГА НА ПОСТАНОВУ СУДУ ПРО ВИЗНАННЯ ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ-ПІДПРИЄМЦЯ БАНКРУТОМ

Київський апеляційний господарський суд через Господарський суд Київської області
Кредитора: Товариство з обмеженою відповідальністю «Світанок»
Місцезнаходження:
вул. Хрещатик, буд. 12, м. Київ, 00000
Код ЄДРПОУ: 00000000
Боржник: Фізична особа-підприємець Сергієнко Р.М.
Місце проживання: вул. Вишнева, буд. 15, кв. 142 м. Васильків, 00000 Ідентифікаційний номер: 0000000000
Ліквідатор: Бабенко С.В.
Адреса: вул. Прорізна, буд. 46, кв. 87 м. Київ, 00000
на Постанову Господарського суду Київської області від 20.08.2010 р. у Справі №123/32-Б
про визнання боржника банкрутом

АПЕЛЯЦІЙНА СКАРГА

Постановою Господарського суду Київської області від 20 серпня 2010 р. у справі №123/32-Б визнано банкрутом фізичну особу-підприємця Сергієнко Р.М., відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Бабенко С.В., скасовано арешт, накладений ухвалою Господарського суду Київської області від 30 липня 2010 р. на все майно ФО-П Сергієнко Р.М., а також скасовано всі інші обмеження по розпорядженню майном банкрута.
Вважаємо Постанову від 20 серпня 2010 р. про визнання боржника банкрутом незаконною і такою, що винесена з порушенням норм матеріального права та за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи.
І.
Так,Ухвалою Господарського суду 05 липня 2010 р. за заявою боржника порушено провадження у Справі №123/32-Б про банкрутство ФО-П Сергієнко Р.М. в порядку ст. 47 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». В заяві про банкрутство боржник ФО-П Сергієнко Р.М. зазначає, що сукупний розмір боргу перед кредиторами становить: 15 000 000,00 грн. Боржник повністю визнає ТОВ «Світанок» своїм кредитором на суму 5 000 000,00 грн.
Порушуючи справу про банкрутство ФО-П Сергієнко Р.М., та виносячи постанову про визнання боржника банкрутом Господарський суд Київської області не врахував вимоги Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (надалі — «Закон»). Законом встановлюються імперативні вимоги, які є підставою для порушення справи про банкрутство як за заявою кредитора, так і за заявою боржника.
А саме:
Згідно ч. 1 ст. 7 Закону заява про порушення справи про банкрутство... повинна містити: виклад обставин, які підтверджують неплатоспроможність боржника, з зазначенням суми боргових вимог кредиторів, а також строку їх виконання.
Відповідно до частини 3 статті 6 Закону справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів)... не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку.
Статтею 1 Закону передбачено, що безспірні вимоги кредиторів — це вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.
Крім того, згідно Закону, безспірність вимог кредиторів за грошовими зобов'язаннями підтверджується виконавчими документами, виключний перелік яких передбачено у ст. З Закону України «Про виконавче провадження».
В зазначеній вище статті (абзац 3 ст. 1) також наводиться поняття боржника. Так, боржник — суб'єкт підприємницької діяльності, неспроможний виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами, у тому числі зобов'язання щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів), протягом трьох місяців після настання встановленого строку їх сплати.
Крім того, в ч. 1 ст. 9 Закону встановлюється, що суддя не пізніше п'яти днів з дня надходження повертає заяву про порушення справи про банкрутство і додані до неї документи без розгляду, про що виносить ухвалу, якщо:
—     у заяві не вказано повне найменування сторін, їх поштову адресу та інші відомості, перелічені в статті 7 цього Закону,
—     заявник не дотримав строку, зазначеного у абзаці третьому статті 1 цього Закону.
Звертаємо увагу, що Вищий господарський суд України (надалі — «ВГСУ») у своїй
практиці при визначенні ознак неплатоспроможності боржника враховує в сукупності всі вищенаведені положення Закону, а відсутність однієї з ознак є підставою для припинення провадження у справі про банкрутство.
Тим не менш, ФО-П Сергієнко Р.М. при подачі заяви про порушення справи про банкрутство до Господарського суду Київської області допущені наступні порушення вимог Закону, а саме:
—     не вказано строк виконання зобов 'язань перед кожним кредитором;
—     не подано доказів безспірності наявних кредиторських вимог та неможливості задоволення їх боржником;
—     не надано жодних копій виконавчих чи інших розрахункових документів, за якими здійснюється списання коштів з рахунків боржника.
Частина 2 ст. 7 Закону встановлює, що заява боржника повинна містити крім відомостей, передбачених частиною першою цієї статті, відомості про наявність у боржника майна, у тому числі грошових сум і дебіторської заборгованості.
На цей факт зверталась увага суду та заявлялось клопотання про витребування у боржника доказів на підтвердження: безспірності вимог кредиторів; документів, що підтверджують наявність дебіторської та кредиторської заборгованості (копії договорів та товаросупровідних документів); наявного майна, в тому числі: про наявні залишки товарно-матеріальних цінностей, фінансовий стан та інше наявне майно.
Однак, суд першої інстанції не приділив належної уваги заявленим клопотанням та неправомірно виніс постанову про визнання боржника банкрутом.
З цього приводу заслуговує на увагу п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України №15 від 18.12.2009 р. «Про судову практику в справах про банкрутство» відповідно до якого: за змістом частини третьої статті 6 та частин першої і восьмої статті 7 Закону справа про банкрутство порушується господарськім судом лише в разі підтвердження кредитором (кредиторами) своєї (своїх) вимоги (вимог) до неплатоспроможного боржника документами, що свідчать про їх безспірність. Тому судам на підставі частини другої статті 8 Закону та пункту 3 частини першої статті 63 ГПК України слід відмовляти у прийнятті заяв кредитора (кредиторів) про порушення справи про банкрутство, якщо безспірність його (їх) вимог не підтверджено відповідними документами. Безспірність вимог кредитора (кредиторів) за грошовими зобов'язаннями та щодо виплати заборгованості із заробітної плати підтверджується виконавчими документами, виключний перелік яких передбачено у статті З Закону України «Про виконавче провадження».
Отже, вищенаведені фактичні дані свідчать про відсутність обов'язкових ознак неплатоспроможності ФО-П Сергієнко Р.М. та є підставою для скасування Постанови Господарського суду Київської області від 20 серпня 2010 р. про визнання боржника банкрутом та припинення провадження у Справі №123/32-Б.
II.
В Постанові від 20 серпня 2010 р. про визнання боржника банкротом Господарський суд Київської області здійснив призначення ліквідатором майна боржника Бабенко С.В., кандидатуру якого було запропоновано Київським управлінням з питань банкрутства.
Вважаємо, що призначення ліквідатором боржника Бабенко С.В. здійснено судом з порушенням норм Закону «Про відновлення платоспроможності...», без врахування інтересів кредиторів по даній справі виходячи з наступного.
Згідно п. 6.1.2 Рекомендацій Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»: правом запропонувати господарському суду кандидатуру розпорядника майна наділені кредитори та державний орган з питань банкрутства стосовно державних підприємств або підприємств, у статутному фонді яких частка державної власності перевищує двадцять п 'ять відсотків.
В Постанові Вищого господарського суду від 15 листопада 2006 р. у справі №7/89»Б» вказано, що введення процедури розпорядження майном боржника та призначення розпорядника майна у справі здійснюється з метою забезпечення майнових інтересів кредиторів. Кредиторами по справі одноголосно була запропонована кандидатура арбітражного керуючого Лісового П.К.
За таких обставин, вважаємо призначення господарським судом у справі ліквідатора за пропозицією державного органу з питань банкрутства (за наявності кандидатури ліквідатора, одностайно запропонованої кредиторами) здійснено судом першої інстанції з порушенням норм матеріального права, без урахування правових позицій Вищого господарського суду України, що призвело до прийняття незаконного і необгрунтованого судового рішення.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 4-3, 22, 80, 91, 93, 94, 98, 103 Господарського процесуального кодексу України, ст. 1, 6, 7, 8, 9, 23, 40, 47-49 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»,

прошу Суд:

1)      прийняти до провадження апеляційну скаргу;
2)      скасувати            Постанову Господарського суду Київської області від 20 серпня 2010 р. про визнання боржника банкрутом та припинити провадження у Справі М»123/32-Б про банкрутство Фізичної особи — підприємця Сергієнко Р.М.

Додані документи:
1.      Оригінал платіжного доручення про сплату держмита.
2.      Докази надсилання копії апеляційної скарги та доданих документів боржнику (оригінал опису вкладення та чек).
3.      Докази надсилання копії апеляційної скарги ліквідатору (оригінал опису вкладення та чек).

«       »              р.

Директор ТОВ «Світанок»