Касаційна скарга на постанову у справі за регресною вимогою про відшкодування шкоди

До Вищого господарського суду України
Через Господарський суд м. Києва
Дитячо-юнацька спортивна школа № 25 м. Киева
04086, м. Київ, вул. Довженка, 1 Код ЄДРПОУ 8546952
Відкрите акціонерне товариство «Страхова компанія «Гарант»
01004, м. Київ, вул. Червоноармійська, 2 Код ЄДРПОУ 2513417
Справа № 57/361

КАСАЦІЙНА СКАРГА
на постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2010 року

Рішенням Господарського суду м.Києва від 13.01.2010р. по справі № 57/361 (суддя- Дмитрук В.І.) було відмовлено у задоволенні позову Відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Гарант» (далі — ВАТ «СК «Гарант») до Дитячо-юнацької спортивно школа № 25 м. Києва (далі — ДЮСШ) про відшкодування 100 233,50 грн., — майнової шкоди завданої в результаті ДТП, в порядку регресу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2010р. вищезазначене рішення скасовано та постановлено нове, яким позов ВАТ «СК «Гарант» було задоволено у повному обсязі.

Судом першої інстанції були встановлені (і це підтверджується мотивувальною частиною його рішення) наступні фактичні обставини справи, зокрема: відрядження Жайворонком С.В. на службовому автомобілі ДЮСШ до м.Біла Церква терміном на 2 дні для організації і проведення змагань з легкої атлетики; розповсюдження тривалості робочого часу з 09:00 год. до 17:30 год. на проведення цих змагань; вчинення Жайворонком С.В. дорожньо-транспортної пригоди 02.10.2008р. о 20:00 год. в м. Києві; заборони представникам та відповідальним особам зазначених змагань залишати населений пункти де вони проводяться, а також заборони неефективного використання автотранспортних засобів залучених до організації та проведення змагань; невиконання трудових (службових) обов'язків Жайворонком С.В. під час дорожньо-транспортної пригоди; неправомірне використання автомобіля Жайворонком С.В. після закінчення робочого часу і за межами населеного пункту до якого він був відряджений.

В свою чергу встановлені обставини підтверджені доказами, що знаходяться у матеріалах справи:
— наказом ДЮСШ від 01.10.2008р. № 14 «Про відрядження Жайворонка С.В.»;
— наказом ДЮСШ від 10.11.2005р. № 19 «Про затвердження обов'язків представників та відповідальних осіб»;
— положенням про проведення відкритої першості ДЮСШ з легкої атлетики 01.08.2008р.;
— довідкою про розпорядок і організацію робочого дня в ДЮСШ віл 01.02.2010р.;
— Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 11.09.2009 року.

Відповідно до ст.ст. 107, 111-7, 111-10 ГПК України, сторони у справі мають право подати касаційну скаргу, а прокурор касаційне подання на рішення місцевого господарського суду, що набрало законної сили, та постанову апеляційного суду. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Вважаємо, що постанова Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2010 року прийнята за неправильного застосування норм матеріального права, що призвело до помилкового скасування рішення суду першої інстанції та неправильного вирішення справи.

Неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно на ч.1 ст.1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків. Тобто, обов'язковою умовою відповідальності юридичної особи за шкоду завдану її працівником є завдання цієї шкоди саме під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Неправильне застосування норм матеріального права полягає у фактичному незастосування судом апеляційної інстанції ч.1 ст. ст. 1172 ЦК України, яка підлягала застосуванню при вирішенні даного спору, хоч у оскаржуваній постанові і міститься посилання на вказану норму.

Як було встановлено судом першої інстанції та не спростовано постановою апеляційного господарського суду дорожньо-транспортна пригода, яка сталась за участі Солов'я Павла Володимировича, відбулась не під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Так відповідно до абзацу 10 Інструкції «Про службові відрядження в межах України та за кордон», затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998р. №59 (далі — Інструкція), на працівника, який перебуває у відрядженні, поширюється режим робочого часу того підприємства, до якого він відряджений.

Відповідно до наказу ДЮСШ, Жайворонок С.В. з 02.10.2008р. був відряджений на службовому автомобілі до м.Біла Церква терміном на 2 дні, для організації та проведення змагань з легкої атлетики. Проводила зазначені змагання Дитячо-юнацької спортивної школа № 25 м. Києва.

Відповідно до Правил внутрішнього трудового розпорядку ДЮСШ, які розповсюджуються і на проведення такого роду змагань, тривалість робочого часу встановлено з 09:00 год. до 17:30 год. (підтверджується довідкою 01.02.2010р.). У відповідності до п. 10 Інструкції, цей графік поширювався і на Жайворонка С.В., який перебував у відрядженні.

Вироком Печерського районного суду м. Києва, який в частині обставин ДТП та встановлення винного був залишений без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 11.09.2009р., встановлено, що ДТП за участю Жайворонка С.В. сталось 02.10.2008р. о 20 год. 00 хв. Оскільки робочий час для Жайворонка С.В. у відповідності до Інструкції та розпорядку робочого дня ДЮСШ закінчився ще о 17 год. 30 хв., то відповідно ДТП сталося не під час виконання ним своїх трудових обов'язків.

Більше того Жайворонок С.В. був відряджений на службовому автомобілі терміном на 2 дні (до 03.02.2008р. включно), саме до міста Біла Церква, а з огляду на матеріали кримінальної справи ДТП сталось в місті Києві, тобто у тому місці де 02.02.2008р. службовий автомобіль, що належить ДЮСШ, не міг знаходитись на законних підставах, що і було встановлено судом першої інстанції.

Крім того, як передбачено наказом ДЮСШ «Про затвердження обов'язків представників та відповідальних осіб», представникам та відповідальним особам ДЮСШ, які відбувають у відрядження для організації та проведення спортивно-масових заходів заборонено залишати населений пункт, де проводяться змагання протягом терміну їх проведення (з першого до останнього дня включно), а також заборонено неефективне використання (не за призначенням) автотранспортних засобів, залучених для організації та проведення змагань.

Отже, ДТП у м. Києві сталась не при виконанні Жайворонком С.В. своїх трудових обов'язків, що вірно було встановлено судом першої інстанції, однак помилково було скасовано судом апеляційної інстанції при незастосуванні ст. 1172 ЦК України.

Крім того відповідно до ч. З ст. 1187 ЦК України, особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, завдала шкоди діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, зобов'язана відшкодувати її на загальних підставах.

Загальні підстави відповідальності за майнову шкоду передбачені у ст. 1166 ЦК України, за якою, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Судом апеляційної інстанції помилково не було застосовано вказані норми матеріального права. Як випливає з вищевказаних обставин справи та встановлено судом першої станції, ДЮСШ довела неправомірність використання автомобіля Солов'єм П.В. (саме під час дорожньо-транспортної пригоди), після закінчення робочого часу і за межами населеного пункту до якого був відряджений.

Таким чином не враховуючи обставин справи та не застосовуючи ч. 3 с. 1187, ст. 11 ЦК України, апеляційний господарський суд безпідставно поклав майнову відповідальність за наслідки ДТП на неналежного відповідача.

Слід також зазначити, що посилаючись на п. 4, 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992р. №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що
по-перше: дана постанова прийнята під час дії ЦК УРСР і не враховує особливостей передбачених новим ЦК України;
по-друге: як зазначено у п. 5 вказаної постанови, при розгляді справ про відшкодування шкоди за ст. 441 ЦК суди повинні мати на увазі, що крім загальних підстав, передбачених ст. 440 ЦК, відповідальність юридичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з даною організацією в трудових відносинах, і шкода заподіяна нею у зв'язку з виконанням трудових (службових) обов'язків, незалежно від того, постійним, сезонним, тимчасовим за трудовим договором чи на інших умовах вона була працівником цієї організації.

А тому, за встановлених обставин того, що під час ДТП Соловей П.В. перебував не при виконанні трудових обов'язків, вибіркове посилання суду першої інстанції на положення Постанови Пленуму ВСУ призвело до безпідставного притягнення до майнової відповідальності ДЮСШ.

Зазначена позиція також підтверджується практикою Верховного Суду України по конкретним справам, зокрема ухвалою ВСУ від 26 березня 2009 року по судовій справі №3275ск09. Так Верховний Суд України зазначив наступне: «за шкоду, яка завдана хоча й працівником товариства, але не при виконанні ним трудових обов 'язків, на товариство покласти не можна». Тобто, помилковість рішення апеляційного суду, також підтверджується судовою практикою Верховного Суду України.

Отже, судом апеляційної інстанції при постановленні оскаржуваного рішення були і правильно застосовані норми матеріального права, зокрема ст.ст. 1166, 1172, 1187 Цивільного кодексу України, що призвело до неправильного вирішення справи.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 1166, 1172, 1187 ЦК України, ст.ст. 4,4 107, 109, 111-4, 111-7, 111-9, 121-1 ГПК України,-

просимо:

1. Прийняти касаційну скаргу до розгляду.
2. Зупинити виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2010 року по справі №57/361 до закінчення її перегляду в порядку касації.
3. Скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2010р.