Апеляційна скарга у справі за позовом про стягнення грошових сум за поставлений товар

Київський апеляційний господарський суд
Через Господарський суд м. Києва
Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія»
030000, м. Київ, вул. Червоноармійська, 254, Код ЄДРПОУ  
Позивач:Товариство з обмеженою відповідальністю
«Технічний центр Анкомтех»
08131, м. Київська обл., Києво- Святошинський р-н., провул. Чорновола, 1 Код ЄДРПОУ 23738240
№ справи 12/207
На рішення Господарського суду м. Києва від 27 листопада 2009 року


АПЕЛЯЦІЙНА СКАРГА

Рішенням Господарського суду м.Києва від 27 листопада 2009 року позов ТОВ «Технічний центр Анкомтех» задоволений. З відповідача стягнуто 20 000 гривень заборгованості за поставлений за договором товар. Рішення обгрунтоване фактами укладання між сторонами договору купівлі-продажу № ПР-01/050109, а також обставинами поставки позивачем товару на загальну суму 34 373,84 гривні та відсутністю його оплати з боку відповідача.

Вважаємо рішення суду першої інстанції прийнятим за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи та з неправильним застосуванням норм матеріального права.

Неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи

Оскаржуваним рішенням повно і всебічно встановлені обставини договірних правовідносин сторін, в тому числі щодо обмеження суми заборгованості відповідача і, як наслідок, зменшення суми стягнення. Однак, суд не з'ясував обставини статусу відповідача на момент розгляду справи, які виключають можливість задоволення позову.

Так, 26 вересня 2009 року було порушено провадження у справі № 59/420-6 щодо боржника ТОВ «Транспортна компанія», введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, зупинено виконання грошових зобов'язань боржника та зупинено заходи, спрямовані на забезпечення виконання цих зобов'язань (копія ухвали Господарського суду м.Києва віл 16.09.2009 року додається). 05.10.2009 року в офіційному друкованому органі газеті «Голос України» було опубліковано оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ Транспортна компанія» та введення процедури санації (копія оголошення додається). В тридцятиденний строк, тобто до 5.11.2009 року, позивачем не було подано до господарського суду в порядку, передбаченому ст.14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі — Закон № 2343-ХII), письмової заяви з вимогами до боржника, що буде підтверджено ухвалою попереднього засідання суду щодо затвердження реєстру вимог кредиторів, яке відбудеться 9 грудня 2009 року. Отже, не з'ясувавши зазначені обставини, суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права.

Неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст.598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Як зазначено в ч. 1, 2 Закону № 2343-XII, конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують. Вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, — не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Вимоги кредитора, позивача у справі, виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство відповідача — 26.09.2009 року, а саме у період з 17.02.2009 по 27.02.2009 року, що зокрема встановлено в мотивувальній частині оскаржуваного рішення, а отже ці вимоги є конкурсними в розумінні Закону № 2343-ХІІ. В зв'язку з тим, що у встановлений законом строк позивачем не були заявлені вимоги до суду у конкурсній процедурі боржника-відповідача, з огляду на зазнечені вище норми цивільного законодавства та спеціального закону про банкрутство, зазначені вимоги є погашеними, а відповідні їм цивільні зобов'язання припиненими на підставі прямої вказівки закону. Зазначене виключає задоволення вимог позивача у справі позовного провадження.

Зазначена позиція підтверджується і узагальненнями судової практики Вищого господарського суду України. Так, згідно п.8.12., 8.13. рекомендацій Президії ВГСУ від 04.06.2004 р. №04-5/1193, погашення вимог кредиторів щодо цивільно-правових зобов'язань, що відбувається внаслідок застосування частини 2 статті 14 Закону, слід вважати припиненням цих зобов'язань відповідно до частини 1 статті 598 ЦК України. Суди мають у встановленому ГПК України порядку приймати позовні заяви до особи, щодо якої порушена справа про банкрутство, і вирішувати спір за цією вимогою по суті за правилами позовного провадження до опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення справи про банкрутство. Якщо позивач не звернувся у місячний строк з дня публікації з заявою про визнання його вимог до боржника у справі про банкрутство, господарський суд... відмовляє у задоволенні позову на підставі частини 2 статті 14 Закону.

Як було зазначено вище, 5.10.2009 року була здійснена публікація оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство відповідача. Оскільки позивач у тридцятиденний строк, а саме до 5.11.2009 року не звернувся з вимогами до відповідача у справі про банкрутство, то суд першої інстанції 27.11.2009 року повинен був своїм рішенням відмовляти в позові на підставі ст. 598 ЦК України та ч. 2 ст. 14 Закону № 2343-ХІІ.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 3, 598 ЦК України, ст. ст. 4, 11, 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ст.ст. 4-7, 91, 93, 98, 103, 104 ГПК,

Просимо:

    1. Прийняти апеляційну скаргу до розгляду.

    2. Скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 27 листопада 2009 року повністю і прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову ТОВ «Технічний центр Анкомтех».

Додані документи:

      1. Платіжне доручення на сплату державного мита.

      2. Докази відправлення позивачу копії апеляційної скарги і доданих документів (опис вкладання у ц/л).

      3. Копія ухвали Господарського суду м. Києва від 26.09.2009 року.

      4. Копія оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ «Транспортна компанія» від 5.10.2009 року.

4.11.2009 року                                                           Директор ТОВ Транспортна компанія

Додаткові підстави припинення зобов'язання, передбачені іншими законами, безпосередньо ГК України не передбачені. За змістом ст. 598 ЦК України, додаткові підстави припинення зобов'язань можуть передбачатися законом. Особливості існування, виконання, припинення зобов'язань, а також заявлення вимог кредиторами у провадженнях про банкрутство врегульовані Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Згідно ст. 14 Закону, всі конкурсні кредитори, тобто кредитори, вимоги яких виникли до моменту порушення провадження у справі про банкрутство, зобов'язані в 30-денний строк після публікації відповідного оголошення подати свої письмові вимоги до боржника на адресу суду, арбітражного керуючого (розпорядника майна) та боржника. Зазначений строк поновленню не підлягає і у випадку невиконання чи прострочення виконання цього обов'язку вимоги кредитора вважаються погашеними. Хоча законодавцем замість терміна «припинення» використаний невдалий термін «погашення», проте судова практика стоїть на позиції повної аналогічності цих термінів і тих наслідків, що вони тягнуть за собою. В даному випадку вимога позивача у коментованій справі виникла до моменту порушення провадження у справі про банкрутство відповідача, позивач не подав у встановлений законом строк і порядку свої вимоги у справі про банкрутство, що і стало підставою скасування рішення суду першої інстанції і прийняття апеляційним судом нового рішення про відмову в задоволенні позову. Зазначена справа характеризує спосіб чи підставу припинення зобов'язання, що передбачена окремим від ГК та ЦК України законом, а також некорректну позицію відповідача-боржника, який не повідомив відомого йому кредитора про факт порушення провадження у справі про банкрутство (що з точки зору закону не може мати жодних правових наслідків).