АКТ зарахування зустрічних однорідних вимог

м. Київ                                                                                                          23 січня 2012 року

Товариство з обмеженою відповідальністю «____ » (далі — Сторона 1) в особі ____ директора__________ , з однієї сторони, що діє на підставі Статуту та
Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «_____», (далі — Сторона 2), в
особі директора_________ , з другої сторони, що діє на підставі Статуту, склали цей
акт про наступне:
Сторона 2 має перед Стороною 1 непогашене грошове зобов'язання у сумі (_____), в тому числі ПДВ______________ грн., яке виникло на підставі Договорів суборенди №___ та від___року, укладених між Стороною 2 та Стороною 1.
Сторона 1 має перед Стороною 2 непогашене грошове зобов'язання у сумі (________) в тому числі ПДВ     грн., що виникло на підставі Договору____№ від____  року, укладеного між Стороною 1 та Стороною 2.
Строк виконання однорідних грошових зобов'язань, зазначених у п.1 та п.2 цього Акта, настав.
Сторони підтверджують реальність та обсяги взаємних заборгованостей, зазначених у п.1 та п.2 цього Акта.
Керуючись ст.601 Цивільного кодексу України, сторони дійшли згоди про зарахування зустрічних однорідних вимог за зобов'язаннями, зазначеними у п.1 та п.2 цього Акта, і таким чином з моменту підписання цього акта вважатимуть:
зобов'язання Сторони 2 (п.1) таким, що припинено частково, заборгованість Сторони 2 перед Стороною 1 становить (___), в т.ч. ПДВ______ грн.
зобов'язання Сторони 1 (п.2) таким, що припинено у повному обсязі, заборгованості Сторони 1 перед Стороною 2 немає.
Цей Акт складено у двох екземплярах — по одному для кожної зі сторін.

Однією з підстав припинення зобов'язань, передбачених главою 22 ГК України, є припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог. Відповідно до ч.3 ст.203 ГК України, господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони. ЦК України містить більш деталізовану регламентацію припинення зобов'язання шляхом зарахування, зокрема ст.ст.601, 602 ЦК України передбачають, що зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін. Не допускається зарахування зустрічних вимог: 1) про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю; 2) про стягнення аліментів; 3) щодо довічного утримання (догляду); 4) у разі спливу позовної давності; 5) в інших випадках, встановлених договором або законом. Отже, для припинення зобов'язання передбаченим вище способом необхідна сукупна наявність наступних умов: зустрічність зобов'язань, тобто одна сторона в зобов'язанні має бути кредитором, в іншому — боржником, однорідність вимог зобов'язань (як правило, тільки грошові кошти), настання строку виконання зобов'язання, заява сторони про припинення зобов'язання зарахуванням, відсутність заборони в законі на зарахування відповідних видів зобов'язань. В коментованій справі були відсутні дві останні умови для припинення зобов'язань зарахуванням: відсутність доказів надсилання заяви про припинення зобов'язання зарахуванням та неможливість зарахування зобов'язань в господарському судочинстві після постановлення рішення судом першої інстанції. За вказаними підставами в задоволенні касаційної скарги було відмовлено.
Хоча для зарахування зустрічних однорідних вимог достатньо заяви однієї із сторін, закон не забороняє припиняти зобов'язання за подібною підставою за волевиявленням обох сторін, зокрема шляхом підписання двостороннього акту. Приклад останнього приведений після відзиву на касаційну скарги.