Позовна заява про визнання протиправним та скасування рішення Державної інспекції з контролю за цінами

16 червня 2011 року Державною інспекцією з контролю за цінами в Київській області (далі — Інспекція) на підставі Акту перевірки від 10.06.2011 року прийняте рішення про за­стосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін (далі — оскаржуване рішення), згідно якого з нашого підприємства вилучено в доход державного бюджету «необгрунтовано» одержану суму виручки в розмірі 318 081,88 гривень, а також застосова­но штрафну санкцію в розмірі подвійної суми виручки на 636 163,76 гривень.
Суть «порушення» стосується того, що наше підприємство при розрахунку вартості 1-ї норми часу на роботи та послуги, не включило до технічних працівників фахівців з оформлення замовлень, які згідно штатного розпису рахуються як виробничий персонал. Ці пра­цівники включені до загальновиробничого персоналу, чим збільшені загальногосподарські витрати на 99 041,52 гривню. В результаті «необгрунтованого збільшення» загальногосподарських витрат в Акті перевірки був здійснений розрахунок «необгрунтовано» одержаної суми виручки.
Суть інкримінованого порушення стосується того, що заробітна плата за посадовими окладами працівників з оформлення замовлень не була врахована у відрядній основній заробітній платі виробничого персоналу (що є складовою затвердженого тарифу на послуги БТІ), а була врахована в структурі загальногосподарських витрат (що також є складовою тарифу на послуги). Абсурдність цієї позиції буде обгрунтована далі, однак відсутність будь-яких порушень законодавства щодо формування тарифу та складових калькуляції на послуги нашим підприємством обґрунтовується наступним.
1. Відповідно до Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами, затвердженої наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства фінансів України від 3 грудня 2001 р. № 298/519, підставою для застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін є одержання суб 'єктами господарювання необгрунтованої виручки в результаті порушення ними чинного в періоді, що перевіряється, порядку встановлення та застосування цін і тарифів. Порушеннями порядку встановлення і за­стосування цін, за які накладаються економічні санкції, є, зокрема... включення в структуру регульованих цін (тарифів) не передбачених законодавством витрат або ви­трат понад установлені розміри. Отже, за логікою перевіряючих, наше підприємств: включило в структуру тарифу не передбачені законодавством витрати. Однак, такий висно­вок не відповідає вимогам нормативних актів, що регулюють відповідні відносини. В Акті перевіряючі посилаються на Збірник норм часу на роботи та послуги, що виконуються бюро технічної інвентаризації України, затверджений наказом Державного комітету України питань житлово-комунального господарства від 21 листопада 2003 р. № 198, Методичні ре­комендації з питань застосування норм часу на роботи та послуги, що виконуються бюро технічної інвентаризації України, затверджені наказом Держжитлокомунгоспу України від 8 квітня 2004 р. №76, галузеву угоду та розпорядження ОДА щодо рівня рентабельності.
Але при цьому немає конкретних посилань на конкретні нормативні приписи, які були по­рушені нашим підприємством. Така ситуація пояснюється тим, що ні Збірник, ні Методичні рекомендації, ні галузева угода не забороняють, як і не можуть забороняти вносити до структури тарифу заробітну плату фахівців по оформленню замовлень, оскільки їх робота пов'язана напряму із наданням БІТ послуг населенню і, звичайно, оплата їх праці входить до структури тарифу на послуги. Це прямо передбачено додатком №3 до Методичних ре­комендацій,  де в ст.4 калькуляції вартості 1-ї норми часу на роботи та послуги прямо зазначені загальногосподарські витрати (в структуру яких нашим підприємством і віднесено оплата праці відповідних фахівців). Більше того, зазначені нормативні акти не тільки не забороняють відносити до загальногосподарських витрат заробітну плату відповідних фахівців, а й прямо передбачають таке віднесення — п.І розрахунку загальногосподарських ви­трат додатку №4 до Методичних рекомендацій. Отже, нормативні акти, які стали підставою нарахування відповідних санкцій безпосередньо спростовують висновки перевіряючих і підтверджують безпідставність і незаконність рішення Інспекції.

1. Отже, заробітна плата технічних працівників нашого підприємства нараховується за відрядною системою і в структурі тарифу обліковується як витрати на оплату праці, а заробі­тна плата фахівців із видачі замовлень нараховується за відповідною ставкою і враховується у складі загальногосподарських витрат. Тарифікувати фахівців з оформлення замовлень за відрядною системою і економічно, і організаційно не тільки утруднено, а й неможливо. Бі­льше того, втручання Інспекції в повноваження нашого підприємства щодо визначення форм і систем оплати праці є прямим порушенням трудового законодавства. Відповідно до ст.97 Кодексу законів про працю, оплата праці працівників здійснюється за погодинною, відряд­ною або іншими системами оплати праці. Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розмі­ри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гаран­тійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, ге­неральною та галузевими (регіональними) угодами. Відповідно до п. 1,2 Розділу III (оплата праці) укладеного на нашому підприємстві колективного договору, адміністративно-управлінському (АПУ), технічно-обслуговуючому (ТОП) та виробничим працівникам — фа­хівцям з оформлення замовлень, встановлюється почасово-преміальна оплата праці. Виро­бничому персоналу встановлюється відрядно-преміальна система оплати праці, крім фахі­вців з оформлення замовлень. Таким чином, за нормами кодексу законів про працю і за укладеним колективним договором, фахівці з оформлення замовлень тарифікуються саме за посадовими окладами і витрати на їх заробітну плату враховуються в складі загальногоспо­дарських витрат. Таке врахування обумовлене обліковою політикою нашого підприємства, затвердженої наказом від 3.04.2009 року (копія додається). За п. 4 додатку №3 до цього на­казу, заробітна плата виробничого персоналу, яка включає посадовий оклад та премія за штатним розписом враховується саме в складі загальногосподарських витрат.
2. Абсурдність і алогічність підрахунків перевіряючих підтверджується і змістом самого Акту перевірки. Від того, до якої складової калькуляції вартості однієї нормо/години послуг віднести оплату праці фахівців з оформлення замовлень, чи-то до п. 1 — основна заробітна плата, чи-то до п.4 загальногосподарські витрати, вартість тарифу та калькуляція однієї но­рмо/години (вартість послуги для замовників БТІ) жодним чином не зміниться. Це як у ві­домому вислові: «від зміни розташування доданків сума не змінюється». За затвердженою ОДА калькуляцією нашого підприємства, показник нормо/години по п.1 основна з/п скла­дає 10,60 грн. Перевіряючи на стор. 6 Акту зробивши відповідний перерахунок п.1 кальку­ляції і додавши туди заробітну плату фахівців з оформлення замовлень отримали показник 10,71 грн, тобто на 0,11 грн більший ніж в калькуляції нашого підприємства, в результаті чого б збільшувався і тариф. Але вони одночасно відняли відповідні показники зі складу загальногосподарських витрат в результаті чого і нарахували «необгрунтовано отриману виручку». Нічим іншим ніж маніпуляцією ми такі підрахунки назвати не можемо. До того ж, такі підрахунки позбавлені не тільки правової підстави, а й здорового глузду.
3. Відповідно до ст.14 Закону України «Про ціни і ціноутворення», вся необгрунтовано одержана підприємством сума виручки в результаті порушення державної дисципліни цін під­лягає вилученню в доход відповідного бюджету залежно від підпорядкованості підприємства, організації. Крім того, в позабюджетні фонди місцевих Рад стягується штраф у двократному розмірі необгрунтовано одержаної суми виручки. Оскільки в діях нашого підприємства відсутнє порушення державної дисципліни цін та факти необгрунтованого отримання виручки, у Інспек­ції були відсутні будь-які підстави для застосування фінансових санкцій.
4. В розрахунку інших загальногосподарських витрат стаття матеріали-бланки дійсно дещо завищена, однак ця сума не впливає на коефіцієнт загальногосподарських витрат:

(1 574 688,64 - 105,71): 488 664,00 = 3,22,
де 1 574 688,64 — сума загальногосподарських витрат в калькуляції,
105,71 — сума завищення витрат матеріалів-бланків,
488 664,00 — основна заробітна плата відрядних працівників в калькуляції.
Хочемо зауважити, що розрахунок калькуляції відбувався в кінці липня 2010 року із розрахунку витрат за 12 місяців 2009 року, а індекс інфляції за 2010 рік склав 109,1 %, тобто вартість майже всіх товарів і послуг в 2010 році зросла. Крім того, в 2010 році, після спаду кількості замовлень в 2009 році, дещо зросли обсяги замовлень, а отже і витрата матеріалів, про що свідчить фактичне використання бланків за період дії калькуляції з 01.08.2010р. по 28.02.2011р. всього за 7 місяців на суму 13731,96грн., отже на 12 місяців відповідно приблизно 23540,00грн., отже по статті загальногосподарських витрат матеріали-бланки є збільшення фактичних витрат над розрахунковими (оборотна відомість по рахунку 80101 за період 01.08.2010-28.02.2011р. Додається).
Відповідно до ч. 5 ст. 99 КАС України, для звернення до адміністративного суду щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів, встановлюється місячний строк. Оскаржуване рішення прийняте Відповідачем 16 червня 2011 року, а отже адмі­ністративний позов нашого підприємства поданий в межах строків, передбачених п.5 ст.99 КАС України.
Згідно із ст. ст. 105, 162 КАС України, адміністративний позов може містити ви­моги про скасування або визнання нечинним рішення відповідача — суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень та у разі задоволення адміністрати­вного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про його скасування.
Як зазначає ч.3 ст. 2 КАСУ, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обгрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийнят­тя рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації.
Вважаємо, що оскаржуване рішення відповідача прийняте з порушенням основних принципів адміністративного процесу та засад діяльності суб'єктів владних повноважень, передбачених ч.3 ст.2 КАСУ, вимог чинного законодавства, що є підставою для визнання його протиправним і скасування.
Обставинами, що підтверджують позовні вимоги є факти безпідставного нарахування відповідних санкцій, довільного тлумачення норм чинного законодавства представниками Відповідача, відсутності будь-яких порушень у нашого підприємства при розрахуванні вартості тарифу на послуги БТІ.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.2,17,99,104,105,107,162 КАС України.
Прошу:
Відкрити провадження у справі та задовольнити адміністративний позов, повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Державної інспекції з контролю за ціна­ми в Київській області №103 від 16 червня 2011 року про застосування економічних сан­кцій за порушення державної дисципліни цін КП КОР «Вишгородське бюро технічної інвентаризації». Додані документи: Закон України «Про ціни і ціноутворення» встановлює перелік продукції, товарів, робіт та послуг, на які встановлюються державні фіксовані та регульовані ціни, визначає перелік органів, що контролюють процес ціноутворення, а також встановлюють відповідальність в цій сфері. Так, за ст. 14 цього Закону, вся необгрунтовано одержана підприємством, органі­зацією сума виручки в результаті порушення державної дисципліни цін та діючого порядку визначення вартості будівництва, що здійснюється із залученням коштів Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів, а також коштів державних підприємств, установ та організацій підлягає вилученню в доход відповідного бюджету залежно від підпорядкованості підприємства, організації. Крім того, в позабюдже­тні фонди місцевих Рад стягується штраф у двократному розмірі необгрунтовано одержаної суми виручки. Вказані суми списуються з рахунків підприємств і організацій в банківських установах за рішенням суду.
Відповідно до ст.239 ГК України, видами адміністративно-господарських санкції є вилучення прибутку (доходу) та адміністративно-господарський штраф. Отже, вилучення виручки та стягнення штрафу за порушення державної дисципліни цін є типовим прикладом застосування адміністративно-господарських санкцій, правила і підстави застосування яких передбачені відповідними положеннями ГК України.
В коментованій справі, державна інспекція з контролю за цінами, маніпулюючи відповідними цифровими показниками, застосувала до суб'єкта господарювання адміністративно-господарську санкцію суттєвого розміру. Спростування позиції контролюючого органу зу­мовило необхідність залучення до вироблення правової позиції і процесу представництва в суді не тільки юристів, а і бухгалтерів з фінансистами.